Музейне село. Продовжуємо мандрівку Київщиною


Громадський рух "Разом із тобою" поповнює колекцію репортажів про примітні місця Київщини, де розкішна природа поєднується із історичними пам'ятками. Цього разу ми запрошуємо вам до с. Нові Петрівці, відомого ще з XVIII ст., коли воно належало до Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. Це привітне і незвичайне селище знаходиться лише у 8 кілометрах від столиці, тому особливо пощастило киянам - вони без жодних турбот можуть приїхати сюди на вихідний.

 Нові Петрівці належить до тих рідкісних сіл, що ваблять туристів одразу кількома культурно-історичними пам'ятками. Є тут неймовірне диво - "Дзвінкова криниця" - пам'ятка природи місцевого значення, відреставрована громадою села у 1998 р. до 155-річчя перебування Т.Г.Шевченка у Межгір'ї, про що він згадував у своїй поемі "Чернец" та на своїх малюнках. Монахи легендарного Києво-Межигірського монастиря, пізніше підірваного більшовиками, на місці джерела побудували каплицю із встановленими дзвіночками - коли вода сильним струменем вдаряла по них, то лунав мелодійний дзвін, звідки й пішла назва криниці. Тут на вас чекають старі дерева, акуратні доріжки, холодна джерельна вода, яка освячена стоїть роками. Сама територія Межигірського монастиря наразі недоступна пересічному громадянинові через розташування на ній урядового маєтку. Але не лише цим цікаві Нові Петрівці. 

 На високому пагорбі поблизу села височить монумент - велична постать воїна зі зброєю в руках. Тут діє Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" - тут вам про події Великої Вітчизняної зможуть розповідати голинами, адже є що згадувати. У 1943-ому році на полі біля с. Нові Петрівці загинуло близько 100 тис. радянських воїнів. Тут знаходився командний пункт 1-го Українського фронту, звідки здійснювалося керівництво військами під час звільнення Києва, яке столиця відмічає 6 листопада. До історико-культурного комплексу належать: меморіальний комплекс у центрі с. Нові Петрівці, пам'ятник-музей визволителям Києва та музей-діорама площею 1100 кв. м, в якому знаходяться експозиційні зали та експонується полотно діорами "Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943 р.". Експозиція музею розповідає про події осені 1943 р. - форсування Дніпра, створення Лютізького плацдарму, хід Київської наступальної операції. У фондах музею є археологічні, етнографічні, нумізматичні збірки, вироби художнього промислу, твори живопису, скульптури, фото і документи часів Великої Вітчизняної війни. На території музею щороку відбуваються акції вшанування пам'яті героїв битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги військовослужбовця. Громадський рух "Разом із тобою" розповідав, як цього року тут традиційно пройшло відзначення ветеранів Великої Вітчизняної війни з нагоди Дня Перемоги. За будівлею музею можна полазити справжніми окопами і відчути себе солдатом: на 8 гектарах заповідної території збережено 650 м ходів сполучення, бліндажі, командно-спостережні пункти, зразки бойової техніки часів війни. За словами директора музею Івана Вікована, за останні два роки на цьому плацдармі знайдені до тисячі невідомих, що змушує думати, що тут це не все досліджено і останнього воїна ще не знайдено. За час існування музей відвідало понад 10 млн. осіб з 85 країн світу.

Окрім меморіального комплексу у Нових Петрівцях є й приватний музей, власник якого десятки років займається пошуковою роботою. Пошуковці-ентузіасти та співробітники музею разом відкривають невідомі сторінки історії битви за Київ, спілкуючись з ветеранами, дітьми війни, записуючи їхні розповіді про жертви бою і розстріли енкаведистів. 

 Іншою особливістю села є етнографічний музей «Хата Савки» - невеликий, але чепурний хазяйський двір - огороджений тином, з хатою-мазанкою, знаний своєю діяльністю з розповсюдження української культури далеко за межами нашої країни. Потрапляючи в це місце, ніби переносишся у 200-літнє минуле: все завішане рушниками, стоять дерев'яні лави, в куті висить ікона. «Хата Савки» в Новопетровцях — не музей (в якому музеї ви зможете вільно поводитись із експонатами?). Це — діюча модель життя наших предків. Сюди привозять на екскурсії школярів, тут гуляють весілля із точним дотриманням всіх старовинних звичаїв. Для відвідувачів музею проводяться автентичні календарно-обрядові дійства, показ ремесел та куштування страв з печі. А сам хазяїн садиби - невичерпне джерело знань з історії та культури, відомостей про обряди та ремесла. Перший експонат в "Хаті" - давній самогонний апарат, біля нього - міні-майстерня довбуша (майстра, що виготовляє з дерева домашнє начиння) зі всім необхідним приладдям. Далі - кузня, де можна спробувати себе у давньому ремеслі, та старовинні бджолині вулики. Таким будинок залишився з XVIII століття. Історик Леонід Шилов відреставрував цю непримітну занедбану хатинку, перетворив її на Музей давнини і етнографії Полісся і назвав на честь діда - "Хата Савки". За словами господаря, метою цих старань було показати дітям красу українського села, багатство буденних і святкових звичаїв, колоритність традиційного сільського життя. Все, що ви побачите в цій хатці - колесо, хомут, коромисло, горщик - не просто стилізація. Всі предмети, що прикрашають будинок - ілюстрація основних технічних досягнень українського народного побуту, наприклад, можна спробувати обмолотити снопа дерев'яним ціпом чи отіпати коноплі. Колекція старовинних рушників, фотографій та ікон з часом поповнюється новими, характерними для побуту поліщуків речами. Обов'язкова частина екскурсії - щедре частування із дерев'яного посуду під пісні кобзаря: вас пригостять традиційними варениками, гарбузячою кашею, борщем та багато чим іншим. 

Музейне село Нові Петрівці запрошує краєзнавців, туристів, рибалок в гості, спеціально для чого розробивши маршрути вихідного дня, де можна відпочити і доторкнутися до історії. Всю необхідну інформацію ви можете знайти за сайті села та заповідника. 


Открыть

Місто Історія. Де відпочити у Переяслав-Хмельницькому


Громадський рух «Разом із тобою» продовжує свій цикл матеріалів, присвячених туристичним маршрутам Київської області, маршрутам одного дня.

 



Про Переяслав-Хмельницький не знає, мабуть, тільки лінивий. Добиратися туди досить просто - від Києва поїхати на Бориспіль, за містом повернути праворуч, на трасу «Київ Черкаси» і хвилин за 25 ви вже у Місті Музеїв, їх у Переяслав-Хмельницькому більше 20. А що вже 371 нерухомих пам'яток історії й архітектури українського народу – 371 – ми мовчимо.

Насправді, Переяслав-Хмельницький гідний того, щоби стати місцем відпочинку на вихідні, можливо, навіть не на один день. Навесні місто просто тоне у свіжій зелені, квітне білими вишнями, радує мальвами. Не дарма тут Тарас Шевченко написав свої найкращі твори, серед яких - «Заповіт», «Наймичка», «Єретик», «Кавказ», «І мертвим і живим». Тут жив та працював у Переяславському колегіумі Григорій Сковорода, тут він написав «Сад божественних пісень» та найвизначніше «Всякому городу нрав і права». Тут же, у Переяслав-Хмельницькому, Гоголь задумував свого «Вія»…

Що ж подивитися – спитаєте ви? А ось що.

Вперед, в минуле під відкритим небом

За 80 кілометрів від Києва розташоване місто і всесвітньовідомий національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", один із найбільших заповідників України. Схожий на Пирогово, але багатший музеями, цей заповідник зберіг справжній дух стародавньої України, тої, якою захоплювалися поети і письменники усіх часів. Тої, від якої так завжди теплішає на серці.
Заглядаємо у довідник: «До складу історико-етнографічного заповідника "Переяслав" входить 371 нерухома пам'ятка історії й архітектури українського народу, 25 тематичних музеїв, у фондах яких зберігаються 166 000 експонатів. Серед них - колекції, що мають світове значення: 11 церковних споруджень, 16 млинів, зібрання давньої кам'яної скульптури й похоронних саркофагів епохи міді й бронзи (69 од.), матеріали поселень трипільської культури, скіфського часу, Черняхівскої культури, ікон ХVІІІ-ХХ ст…»

Найвідомішим у місті є Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом, що має кілька відділів: село Середньої Наддніпрянщини ХІХ ст., ремесла українського пореформенного села, вітряки, відділ найдавнішого часу.
Він чимось дуже схожий на Пирогово – ті самі дерев’яні церкви і вітряки, милі серцю хатинки-мазанки, у яких розкладені елементи побуту звичайних селян. Тут відбудовані цілі села та селянські подвір’я, немає ресторанів, охайно і тихо. До того ж саме тут розташовані численні музеї – музей рушника, бджільництва, транспорту, пошти, української православної церкви. Тут зберігається зброя козаків часів Богдана Хмельницького, маятник «Фуко», парашут Юрія Гагаріна.
Дуже цікавим є музей Хліба. Тут зібрані різноманітні пристрої, якими українець обробляв хліб віддавна донедавна. Є трактори, сіялки, комбайни, усюди можна підійти, подивитись, помацати, сфотографуватись…
Не менш захопливою є екскурсія по курганах, кам’яних бабах, половецькому святилищу, житлами Трипільської (ІІІ–ІІ тис. до н.е.) та Черняхівської культур. А ще, звичайно, музеєм Космосу.

І трошечки ще
Крім Переяславської ради 1654 р., славне містечко Михайлівською церквою, з її дзвіницею та її музеєм (1646 р.), Вознесенським собором (1700 р.), які збудовані на кошти Івана Мазепи, Борисоглібською церквою (1839 р.) та Колегіумом (1753 р.).
Також, якщо день ще не сплив, а оглянути цікавинки хочеться, можна завітати до с. Циблі, що знамените залишками древнього городища та руїнами церкви на березі Канівського водосховища, завітати на скіфський курган, Ташанське озеро на території парку-памятки, с. Ташань. Провести час також можна на Змієвих валах біля с. Велика Каратуль. Дуже красива навесні природа на річці Трубіж.


Ресторани
Звичайно, що після такої прогулянки, захочеться смачно попоїсти. Ми рекомендуємо ресторан «Козачок», що на виїзді з Переяслав-Хмельницького. Тут тихо, затишно, по-домашньому.
Однак тим, хто хоче оглянути трошки більше закладів харчування, пропонуємо ще й такий перелік:
Переяслав-Хмельницький, ресторани:
- «Міленіум» (Б Хмельницького 129)
- Песторан-бар «Прем’єр» (Покровська 35),
- Кафе-бар «Ірена» (Покровська 41),
- Кафе-бар «Корчма» (Вул. Грушевського),
- Піцерія «Елефант» (Б. Хмельницького 97).

Громадський рух «Разом із тобою» бажає вам приємного відпочинку!


Открыть

Туристичні маршрути Київської області. Де відпочити у Білій Церкві


Із настанням теплої пори року мандри стають все більш актуальною темою. Україна – справжня скарбниця для тих, хто не любить сидіти на місці. Тож для вас Громадський рух «Разом із тобою» починає серію матеріалів про цікаві туристичні маршрути Київської області.

 

 

Окрім величезної культурної спадщини самого Києва, велику цінність представляють архітектурні та природні пам’ятки Переяслав-Хмельницького, Білої Церкви, Богуслава та інших місцинок нашої області.

Однак серед усіх міст області насамперед виокремлюють, звичайно ж, Білу Церкву. Цікаво, що тут жили і працювали свого часу Лесь Курбас та Таїсія Повалій.

Плануючи сюди поїздку, краще розраховувати на один день, за цей час ви можете відвідати всесвітньовідомий білоцерківський дендропарк, а також прогулятися містом, розглядаючи пам’ятки архітектури.

Дендропарк «Олександрія»

«Біла Церква і «Олександрія» були дійсним феодальним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю». –  писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Розташований  на 200 гектарах білоцерківської землі, був і залишається одним із найвизначніших місць Білої Церкви і цікавий перш за все більше ніж 600-ма видами екзотичних рослин, численними статуями, містками, мініатюрними водоспадами.

Заснований більше ніж 200 років тому, парк був резиденцією Браницьких, дочка яких Єлизавета Воронцова стала для Олександра Пушкіна, що бував тут, прообразом Тетяни Ларіної.

Прогулюючись парком, ви зможете пройти дорогами, де бував імператор Олександр І, Муравйов-Апостол, Пестель та інші декабристи, що саме тут обдумували  замах на царя.

 «Олександрія» прославилася у Європі завдяки багатству флори, лабіринтам доріжок, численним каскадам озер. Його красою захоплювалися Пушкін, Міцкевич, Державін, Шевченко.  

Також парк вважається зразком садово-паркового мистецтва англійського романтичного ландшафтного стилю XVIII – XIX віків. Перебуваючи на його території, варто звернути увагу на будинок графського садівника Станге.

Є тут і свої легенди. Вони свідчать, що під ротондою дендропарку захоронений князь Потьомкін-Таврійський. А за другою легендою графські озера Браницьких були засаджені отруйними плющами та папороттю, щоби місцеві не виловлювали там екзотичних риб.

Біля входу до парку встановлені пам’ятники Пушкіну і Шевченку. Відомою є Сонячна галявина дендропарку розміром 7 гектарів, а також збудована у стилі стародавнього грецького амфітеатру колонада «Луна» з унікальною акустикою.

Мандруючи містом

Біла Церква знаменита також своїми пам’ятками архітектури. Так, наприклад, у центральній частині міста розташований Спасо-Преображенський кафедральний собор, збудований у дворі напівзруйнованої Микільської церкви (вул. Гагаріна 10). Микільську церкву заклав особисто Іван Мазепа, що народився неподалік, в родовому помісті - селі Мазепинці - і вважав цей край своєю батьківщиною. В цих краях Мазепа нажив свої статки і десь тут, кажуть, знайшли скарбницю гетьмана.

Відомий також костел Іоанна Хрестителя на Соборній Площі 4, збудований італійцем Домініко Ботані. Тут проходили відомі на весь світ концерти органної музики. Костел розташований на Замковій горі, на місці князівського дитинця, де колись стояла та сама  біла церква, на честь якої і назвали місто.

Також із пам’яток варто відмітити Церкву Святої Марії Магдалини, яка розташована за адресою вул. Шкільна 11/16 ( збудована у XVIII столітті) та

Дім Дворянських зібрань, збудований у XIX столітті (бульвар 50-річчя Перемоги 5). А поряд із Домом Зібрань височіє Зимовий палац Браницьких, збудований у кінці XVIII століття.

Громадський рух «Разом із тобою» бажає Вам приємного відпочинку!


Открыть | Комментариев 2



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Метки

ОБОЗ.ua