Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 1

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 2

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?


Открыть | Комментариев 1

Вітаємо із Преображенням Господнім, або Яблучним Спасом!


Громадський рух «Разом із тобою» вітає всіх православних та греко-католиків, що 19 серпня святкують Господнє Преображення, або ж Яблучний Спас!

 

Преображення Господнє — це одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь явлення божественної сили Христа Спасителя його учням. Святі отці називали це свято другим Богоявленням. 

 

Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох свої учнів — Петра, Якова та Івана і вирушив з ними на гору. Традиційно Преображення пов’язують з горою Тавор. Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення. Подію преображення описують одразу три євангелисти — Матей, Марко та Лука.

 

Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила ї, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5).

 

У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.

 

Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».

 

У народі це свято ще називають Яблучним Спасом, бо у цей день традиційно освячують перші плоди, серед яких – яблука, груші, мед. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плодів до Господнього Храму (традиція юдейського свята Шавуот — свято Кущів).

 

Преображення грецькою мовою перекладається як „метаморфоза”, англійською – „трансформація” і означає повну переміну. Свято Преображення Господнього має для християн окрім історичного, ще й величезне морально-виховне значення, бо у Святому Письмі кожна подія несе глибокий духовний зміст. Хрестове преображення залишається закликом для всіх віруючих – преобразитися, вдосконалитися внутрішньо, аби віра стала істинною, сповненою справжнього духовного змісту.

Открыть | Комментариев 1

Вітаємо із Преображенням Господнім, або Яблучним Спасом!


 

Громадський рух «Разом із тобою» вітає всіх православних та греко-католиків, що 19 серпня святкують Господнє Преображення, або ж Яблучний Спас!

Преображення Господнє — це одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь явлення божественної сили Христа Спасителя його учням. Святі отці називали це свято другим Богоявленням.

 

Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох свої учнів — Петра, Якова та Івана і вирушив з ними на гору. Традиційно Преображення пов’язують з горою Тавор. Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення. Подію преображення описують одразу три євангелисти — Матей, Марко та Лука.

 

Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила ї, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5).

 

У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.

 

Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».

 

У народі це свято ще називають Яблучним Спасом, бо у цей день традиційно освячують перші плоди, серед яких – яблука, груші, мед. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плодів до Господнього Храму (традиція юдейського свята Шавуот — свято Кущів).

 

Преображення грецькою мовою перекладається як „метаморфоза”, англійською – „трансформація” і означає повну переміну. Свято Преображення Господнього має для християн окрім історичного, ще й величезне морально-виховне значення, бо у Святому Письмі кожна подія несе глибокий духовний зміст. Хрестове преображення залишається закликом для всіх віруючих – преобразитися, вдосконалитися внутрішньо, аби віра стала істинною, сповненою справжнього духовного змісту.

Открыть | Комментариев 1

Пішов з життя український письменник Олесь Ульяненко


Помер відомий український письменник Олесь Ульяненко.

 

Олесь Ульяненко (справжнє ім'я - Ульянов Олександр Станіславович) народився 8 травня 1962 року в місті Хорол Полтавської області. 

 

Олесь Ульяненко - лауреат Малої Шевченківської премії, яка була присуджена йому за роман Сталінка, що увійшов у курс української літератури для загальноосвітніх шкіл. Крім того, Ульяненко є автором не менше 20 книг, кожна з яких викликала значний резонанс у суспільстві.  

 

У 2009 році Ульяненко став першим письменником, що подали до суду на Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, яка визнала його нову книгу «Жінка його мрії» порнографічною. Сторони підписали мирову: Ульяненко вніс деякі правки в текст книги, а НЕК відкликала своє рішення.

 Письменник є автором багатьох романів: «Сталінка», «Дофін сатани», «Зимова повість», «Богемна рапсодія», «Вогненне око», «Син тіні», «Знак Саваофа», «Серафима», «Квіти Содому», «Жінка його мрії».

 

Олесь завжди залишиться у серцях читачів та друзів-письменників. Громадський рух «Разом із тобою» висловлює своє щирі співчуття його близьким та рідним.

Открыть | Комментариев 2

22 серпня мешканці Землі стануть екологічними банкрутами


 

 

 

 

За інформацією екологів, за кілька днів, 21 серпня, жителі Землі витратять всі природні багатства, який планета надала у їх розпорядження. Про це повідомляє італійська газета La Repubblica.

Такий висновок зробили фахівці незалежної міжнародної організації Global Footprint Network, що протягом багатьох років підраховує вплив різних способів життя на навколишнє середовище. «Люди витратили воду, яка спонтанно поновлювалася у водоймищах, траву, яка росте на пасовищах, рибу з морів і озер, урожаї з родючих земель, дари лісу. Одночасно закінчився корисний простір для зберігання відходів, починаючи з парникових газів, що породжують кліматичний хаос». Як повідомляють експерти організації, екологічна криза планетарного масштабу спричинена тим, що природа не встигає відновлювати свої ресурси у тому темпі, що їх використовує людина.

Як відзначає організація, з 22 серпня треба оголосити людей екологічними банкрутами. Проте, оскільки докорінно змінити спосіб життя неможливо, а альтернативи не реалізуються, люди вирішуватимуть проблему, передаючи векселі своїм онукам, тобто, відсовуючи проблему у майбутнє. «Ми братимемо воду, яка тече у підземних шарах, у тих, які не живляться дощами. Ми активізуватимемо пасовищне скотарство, жертвуючи полями і луками на догоду пустелям. Ми спустошимо моря і річки, виловлюючи більше риби і морепродуктів, ніж дозволяє природне відтворення. Ми продовжуватимемо втрачати кожної хвилини лісові угіддя, що дорівнюють за площею 65 футбольним полям. До того ж ми дозволимо парниковим газам захопити атмосферу, і вони обрушуватимуть тепло на наші голови, сприяючи виникненню більш частих повеней і пожеж», - зазначається у статті. 

На думку італійського ученого Роберто БРАМБІЛЛІ, щоб почати знижувати наш вплив на навколишнє середовище, потрібно небагато: їсти менше м`яса, іноді їздити на велосипеді або на метро, а не на автомобілі, використовувати відновлювані джерела енергії. 

Також слід брати приклад з китайців та індусів, які використовують лише необхідне, і залишають більше половини ресурсів планети у розпорядження інших видів. Інакше, для задоволення наших потреб в їх нинішньому обсязі потрібна буде планета, у півтора рази більша за Землю, робить висновок організація.

Раніше Global Footprint Network підрахувала: якби всі люди жили як американці, потрібно було б чотири планети, подібні до Землі. Тоді дослідники вивчили ситуацію більш, ніж у 100 державах. З`ясувалося, що 80% країн споживають більше, ніж здатна дати їх власна територія. Вони спустошують свої запаси, ввозять ресурси з-за кордону і активно забруднюють океан і атмосферу. 

Європеєць в середньому споживає і викидає удвічі менше, ніж американець, проте у довгостроковій перспективі і це непосильний для планети вантаж. Найменше споживають і забруднюють навколишнє середовище жителі бідних країн, таких як Малаві, Гаїті, Непал або Бангладеш. 

Як раніше повідомляв Громадський рух «Разом із тобою», Україна за фактичними та абсолютними величинами викидів парникових газів входить у двадцятку найбільших забруднювачів атмосфери у світі. Так, ми мусимо нести безпосередню відповідальність за глобальні екологічні проблеми катастрофічного масштабу. Україна не має широкої екологічної програми, яка б дозволила суттєво зменшити рівень систематичного забруднення довкілля, проте кожен громадянин може внести свою частку у збереження навколишнього середовища. Не дарма ж акуратна і культурна Європа приносить природі вдвічі менше шкоди, ніж вередлива Америка.

 

 

 


Открыть

Безробіття: зростає чи зменшується?


 

Безробіття поступово зменшується чи продовжує рости? Це питання виникає у кожного, хто зустрічається у ЗМІ з інформацією про рівень безробіття в Україні. Одні повідомляють про вже звичну тенденцію зростання цього показника, інші привертають увагу гучними заголовками про його зниження. Де ж шукати правди? Громадський рух «Разом із тобою» вирішив розібратися, яким же джерелам варто довіряти?

На 1 серпня 2010 року кількість громадян, що стоїть на обліку в центрах зайнятості, зросла до 413 тис. (станом на 1 липня – 411,2 тис.), повідомляє Державний центр зайнятості. Серед них 168,2 тис. складає молодь, а 39,6 тис. – звільнені працівники. В той же час, за даними відомства, на 1 серпня кількість вільних вакансій у базі держслужби становила 81,2 тис. 

В той же час, повідомляється, що від початку року рівень безробіття скоротився на 24% (станом на 1 січня 2010 року - 545,6 тис.). Крім того, кількість претендентів на 10 робочих місць зменшилася ледь не вдвічі в порівнянні із січневими показниками і становить сьогодні 51 людину. За офіційними даними, одночасно з падінням рівня безробіття значно зросла і потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад – якщо станом на 1 січня роботодавці потребували 65,4 тис. чоловік, то на початок серпня ця цифра зросла до 81,2 тис. Зокрема, у Київській області роботодавці потребують загалом 3,7 тис. робітників.

У нашій країні шукати роботу можна двома шляхами: звертатись за допомогою в офіційну державну установу – держслужбу зайнятості – або ж знаходити вільні вакансії самостійно. Та частина людей, що при пошуку роботи реєструється в державній службі зайнятості, складає «рівень зареєстрованого безробіття». Тобто цей показник свідчить про кількість громадян, що офіційно отримали статус безробітних, коли протягом семи днів після звернення не були працевлаштовані. Згідно зі статистичними даними, щорічно близько трьох мільйонів наших співгромадян користуються послугами служби зайнятості і близько мільйона роботодавців використовують службу для пошуку працівників.

Зростання зареєстрованого безробіття означає збільшення кількості звернень до служби зайнятості і зростання потреби в її послугах. Однак, цей показник не надає повного уявлення про загальну ситуацію із працевлаштуванням у країні та свідчить про реальний стан речей лише відносно.

Для визначення реальних масштабів зайнятості і безробіття використовується світова практика – дані вибіркових досліджень з питань економічної активності населення, в основу яких покладена методологія Міжнародної організації праці. Показник рівня безробіття в країні визначається у відсотках як співвідношення числа безробітних до кількості економічно активних громадян віком 15-70 років. 

Проте більш-менш об`єктивні дослідження проводять лише приватні рекрутингові компанії, та й то для внутрішнього користування. Тож, поки питання: скільки реально безробітних в Україні, залишається для широкого загалу відкритим. Чи на дового – покаже час. Принаймні, в ближчі місяці офіційні джерела будуть майоріти позитивними цифрами – вибори ж на носі...

 


Открыть | Комментариев 1

Україна: краща серед гірших


Україна визнана країною із найбільш високим рівнем життя серед країн із низьким рівнем доходів.

 

Відомий американський журнал Newsweek опублікував результати дослідження, в рамках якого порівнювалися 100 країн із різних регіонів за п’ятьма критеріями: динаміка економіки, охорона здоров'я, якість життя, освіта та політична ситуація. 

 

Найкращою країною світу названа Фінляндія, друге і третє місце посіли відповідно Швейцарія та Швеція. До десятки найкращих входять також Австралія, Люксембург, Норвегія, Канада, Голландія, Японія і Данія. США займає 11 позицію, Німеччина 12, Великобританія 14, а Франція 16 рядок. Найуспішнішою країною у Північній і Східній Європі є Чехія (25 місце), потім Хорватія (28 місце) і Польща (29 місце).

 

Найгіршими для життя визнані Буркіна-Фасо, Нігерія та Камерун. Україна займає в цьому списку 49-е місце, на дві позиції випереджаючи Росію. Польща займає 29 місце, Естонія — 32, Латвія — 36, Україна — 49, а Росія — 51 місце після Куби. Наша країна також визнана найбільш грамотною країною серед держав з низьким рівнем доходу поряд з Албанією — грамотними є 99% населення. Тим часом серед великих країн найбільш грамотною визнано Японію, хоча ця країна витрачає на освіту лише близько 3,5% свого ВВП, у той час, як США — більше 5%.

 

З одного боку, 49 серед 100 – досить непогано, проте зауважмо на критерії відбору. Навряд чи є значний приводом для гордості те, що європейська держава випереджає за рівнем письменності африканські країни. Для визначення якості освіти в Європі враховуються, насамперед, те, яка доля ВВП витрачається на цю галузь. Однак поки що Україна є конкурентоспроможною лише за показниками, що застосовуються для слаборозвинених країн.

 

Як раніше повідомляв Громадський рух «Разом із тобою», у рейтингу найщасливіших країн світу Україна посіла 73-е місце. Цю позицію країна ділить з ще п'ятьма державами: Росією, Румунією, Словаччиною, ПАР і Ліваном. 21% людей у нас вважають себе щасливими, 26% — нещасними, 53% — борються з життєвими труднощами.

Открыть | Комментариев 2
Назад | Вперед



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Метки

ОБОЗ.ua