Громадський рух «Разом із тобою» повідомляє про відкриття власного сайту!


Запрошуємо відвідати сайт Громадського руху «Разом із тобою» за адресою http://ztoboyu.at.ua/. На сайті Ви знайдете інформацію про Громадський рух та його ідеологію, дізнаєтеся про діяльність громадських організацій, що входять до його складу, зможете залишити свої коментарі та пропозиції, зв’язатися із представниками руху та волонтерами.     

 

На сайті публікуватимуться новини, актуальні для українців, зокрема, мешканців Київщини, анонси заходів та звіти про діяльність руху.

 

Сайт створено із метою інформування громади про діяльність Громадського руху «Разом із тобою».

Открыть | Комментариев 1

Анаболіки: топ-10 побічних ефектів


Плануєш «підкріпити» спортивні успіхи жменею таблеток? Спочатку дізнайся, чим це тобі загрожує.Громадський рух «Разом із тобою» розповість про небезпечні наслідки вживання стероїдів.

 

Анаболічні стероїди – це штучні чоловічі гормони, але навіть у медицині вони використовуються вкрай рідко через велику кількість побічних ефектів. На жаль, багато хлопців щиро вірять в легенди про неможливість нарощування м’язової маси без вживання анаболіків. Цей між підтримуються і деякі із тренерів, матеріально зацікавленіу продажу «хімії» якомога більшій кількості атлетів. Новачки, що приходять до спортзали, часто починають із питання: «А які стероїди приймати?» І дуже спантеличуються після того, як дізнаються, що в цьому немає необхідності. Інші ж просто плутають анаболічні стероїди із абсолютно не шкідливими протеїновими порошками і амінокислотами.

 

Рак

 

Наслідком прийому стероїдів бувають зміни у печінці, нирках, крові, що призводять до ракових захворювань. При використанні хімії організм страждає від потужного навантаження на життєво важливі органи. В результаті проведених в США досліджень було зясовано, що середній вік споживачів стероїлів, що загинуло від рака печінки, був всього 18 років.

 

Шлункові болі

 

Анаболічні стероїди в таблетках викликають дискомфорт у шлунку. Їх вживання супроводжується негативними явищами – втратою апетиту, блювотою, нудотою. Крім того, порушується баланс кишкової флори, і організм стає вразливим для різних шлунково-кишечник інфекцій. 

Головний біль

 

Часто споживачі стероїдів страждають від сильного головного болю на зразок мігрені. Лікарі вважають, що це є наслідком розладу гормонального балансу, що настає при вживанні стероїдів. 

 

Затримка натрію

 

Атлети, що захоплюються стероїдами, щодня зважуються, помилково гадаючи, що зростання ваги тіла означає зростання м’язів. Насправді ж, збільшення об’ємів тіла, скоріше за все, пояснюється затримкою води в організмі. Як наслідок, це призводить до гострих нападів підвищення тиску.

 

Вугрі

 П

ри використанні анаболіків, концентрація їх в організмі перевищує нормальний рівень гормонів, з яким може впоратися шкіра – починають розмножуватися бактерії. Коли це поєднується із підвищеним виділенням сальних залоз (що неминуче в разі використання стеріїдів), то ситуація стає ще більш несприятливою.

 З

ахворювання серцево-судинної системи

 В

живання стероїдів негативно впливає на рівні і профіль холестерину: загальний рівень його зростає, знижаються рівні ліпопротеїдів високої щільності і збільшуються рівні ліпопротеїдів низької щільності. Все це може призвести до повного блокування судиню Подібне захворювання кілька років тому призвело до смерті учасника конкурсу «Містер Олімпія» Моххамеда Бенанзі.

 

Імпотенція

 

Культуристи, що вживають анаболіки, страждають від змін у лібідо. На початку стероїдного циклу спостерігається деяке підвищення статевого інтересу. Але це лише на початку. Після довгого використання стероїдів здатність досягати і утримувати ерекцію невблаганно знижується. Фізіологічною основою імпотенції при використанні синтетичних гормонів є зменшення продукції ендогенного тестостерону. Часто імпотенція може прогресувати навіть після відміни стероїдного циклу, коли ззовні тестостерон не поступає, а власне репродуктивна система ще не відновила потрібний рівень андрогінів у системі. 

 

Передчасне випадіння волосся

 

Багато з тих, хто вдається до «хімії», скаржаться на помітне порідіння волосся на голові – це явище може спостерігатися не лише у чоловіків, а й у жінок. Напевно, через це в журналах для бодібілдерів так часто рекламуються фирми, що займаються вживленням штучного волосся.   

 

Призупинка росту

 

Молоді люди, що використовують стероїди, ризикують не реалізувати свій потенціал росту – медики виявили у анаболівків здатність закривати епіфіз альні зони росту трубчастих костей. 

 

Пригнічення імунітету

 

Після циклу стероїдів відмічається підвищена схильність до вірусних захворювань, застуд та пневмонії. Доведено, що анаболіки дуже послаблюють імунну систему. Більш вираженим цей негативний ефект є у тих, чий цикл прийому «хімії» складав більше 10 тижнів. Кілька років тому в Мінську помер перший чемпіон Європи із бодібілдінга серед республік колишнього СРСР, 26-річний Микола Шило. Газети писали, що причиною його смерті стала звичайна подряпина.

Открыть | Комментариев 1

Київщина: злочинність квітне


Як стало відомо журналістам Громадського руху «Разом із тобою», 19 серпня на сесії Київської обласної ради заступник прокурора Київської області Ричка Олег Іванович повідомив, що від початку року в порівнянні із відповідним періодом 2009 року злочинність на території Київської області виросла на 30% і, зокрема, в Бородянському районі – на 98%. Що ж коїться на території області?

 

За повідомленням органів внутрішніх справ області протягом січня–червня 2010р. зареєстровано 7,6 тис. злочинів, що більше, ніж у січні–червні минулого року на 30,7%.

У загальній кількості злочинів основна частка - 61,5% - припадає на злочини проти власності; 12,6% скоюється у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, 4,8% – проти життя та здоров’я особи. Із загального числа зафіксованих кримінальних проявів майже половину складають тяжкі та особливо тяжкі. Загалом від скоєних за перше півріччя злочинів постраждало 3,9 тис. мешканців області, що на 55,8% більше, ніж за аналогічних період попереднього року. Всього внаслідок злочинних діянь загинуло 135 осіб, з яких 21,5% – в результаті нанесення тяжких тілесних ушкоджень, 34,1% було вбито. Наприклад, нещодавно колишній працівник міліції з поплічником на смерть забив двадцятидев’ятирічного чоловіка.

 М

асштаби і темпи зростання рівня злочинності красномовно свідчать про безсоромний дерибан землі, хабарництво, вбивства, насилля, крадіжки, що залишаються актуальною проблемою області. У кожному районі Київщини щороку відбувається безліч серйозних правопорушень, однак далеко не вся інформація доходить до вух громадян. Та й одних лише гучних скандалів вистачає на довгий список «досягнень» регіону. 

 

Найпривабливіша й найпрестижніша земля просто збігає крізь пальці держави. Лише за півроку на Київщині працівники Державної служби боротьби з економічною злочинністю викрили понад 70 злочинів у сфері земельних відносин, 35 з яких тяжкі. Працівниками підпорядкованого підрозділу в Київській області з початку року було викрито 66 злочинів з ознаками корупції та задокументовано 13 фактів хабарництва, що сукупно завдають державі мільйонних збитків. З`ясувалося - суддя Макарівського районного суду без достатніх підстав позбавив 16 громадян права власності на землі загальною площею 56 гектарів. СБУ впіймала на хабарі в 3 мільйони гривень начальника головного управління внутрішньої політики КМДА Віктора Гончарука. Нещодавно голова Ново-Петрівської сільської ради вимагав "подарунок" на загальну суму 700 000 доларів США за вирішення питання про відведення суб'єкту підприємницької діяльності земельної ділянки загальною площею 0,7 га. У квітні перший заступник голови Обухівської ДА шляхом вимагання прагнув отримати від громадянина С. хабар загальною сумою 300 тисяч доларів США за позитивне вирішення питання про виділення у власність земельної ділянки. Самі чиновники запевняють, що не порушували закон, і далеко не всі понесуть заслужене покарання. Нагадаємо, що за офіційними підрахунками середня сума хабара на Київщині наразі складає більше півмільйона гривень.

 

Протягом січня–червня 2010р. скоєно 47 умисних вбивств та замахів на вбивство, 22 зґвалтування та замахи на зґвалтування. В Київській області 35-річного маніяка викрито у скоєнні 11 зґвалтувань і вбивств жінок та підозрюють у причетності ще до 30 злочинів. Кілька місяців тому чоловіком старшої сестри було зґвалтовано 10-річну дівчинку-сироту, хвору на ДЦП. Було попереджено вбивство 20-річної дівчини в місті Таращі, що його за 2 тисячі доларів замовив її колишній чоловік через майнові проблеми після розлучення. 

 

Вистачає на Київщині і інших злочинників. В одному з сіл області правоохоронці виявили майже 5 тисяч кущів конопель загальною вагу 2,5 тони, за що досі не зловленим аграріям загрожує шість років ув’язнення. В одній з київських квартир знайшли цілий конопляний сад, де 70-тирічна пенсіонерка з 34-річним сином вирощували заборонені кущі на загальну вартість близько 100 тисяч гривень. Кілька днів тому з метою залякування невідомі побили журналіста місцевої газети у Василькові. Через недбалість лікарів під час невдалого аборту від зараження померла 27 жінка – в разі доведення провини лікарям загрожує 2 роки, поки ж вони продовжують працювати у пологовому будинку. 

 

Як повідомили у ВЗГ ГУМВС України в Київській області, в липні було розкрито 81 квартирний злочин та викрито 63 зловмисника. За словами правоохоронців, найчастіше крадіями є чоловіки у віці від 25 до 30 років, а предметом зазіхань - гроші та ювелірні вироби. Останнім часом в області зросла кількість шахрайств, при чому дуже часто жертвами шахраїв стають особи похилого віку. А дівчата-підлітки та молоді жінки стають легкою здобиччю циганок, що наворожують їхнім близьким близьку смерть та здирають з наляканих чималі гроші та коштовності за зняття порчі. Нещодавно на Дарницькому вокзалі у Києві затримали циганку-наркоторговку, що продавла підліткам опій - відповідна стаття кримінального кодексу передбачає від п'яти до десяти років за ґратами. Загалом від початку року на Київщині було виявлено 3,6 тис. осіб, які підозрювались у скоєнні злочинів, з них 11,9% – жінки, 7,7% – неповнолітні.

 

Нестабільність фінансово-економічної ситуації в державі, негативні процеси в соціально-економічній сфері призводять до різкого зниження життєвого рівня населення, соціального розшарування суспільства, збільшення кількості незайнятого населення. Усі ці фактори не можуть не впливати на стан криміногенної ситуації в державі. Через десоціалізацію значної частини населення ширяться лави злочинців. Разом із зростанням криміналізації суспільства помітно змінюється і характер вчинених злочинів, що вимагає не тільки активізації заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, а й поліпшення роботи слідчого апарату при розкритті та розслідуванні таких тяжких злочинів, як умисні вбивства.

Открыть

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 1

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 2

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?


Открыть | Комментариев 1

Вітаємо із Преображенням Господнім, або Яблучним Спасом!


 

Громадський рух «Разом із тобою» вітає всіх православних та греко-католиків, що 19 серпня святкують Господнє Преображення, або ж Яблучний Спас!

Преображення Господнє — це одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь явлення божественної сили Христа Спасителя його учням. Святі отці називали це свято другим Богоявленням.

 

Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох свої учнів — Петра, Якова та Івана і вирушив з ними на гору. Традиційно Преображення пов’язують з горою Тавор. Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення. Подію преображення описують одразу три євангелисти — Матей, Марко та Лука.

 

Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила ї, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5).

 

У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.

 

Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».

 

У народі це свято ще називають Яблучним Спасом, бо у цей день традиційно освячують перші плоди, серед яких – яблука, груші, мед. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плодів до Господнього Храму (традиція юдейського свята Шавуот — свято Кущів).

 

Преображення грецькою мовою перекладається як „метаморфоза”, англійською – „трансформація” і означає повну переміну. Свято Преображення Господнього має для християн окрім історичного, ще й величезне морально-виховне значення, бо у Святому Письмі кожна подія несе глибокий духовний зміст. Хрестове преображення залишається закликом для всіх віруючих – преобразитися, вдосконалитися внутрішньо, аби віра стала істинною, сповненою справжнього духовного змісту.

Открыть | Комментариев 1

Пішов з життя український письменник Олесь Ульяненко


Помер відомий український письменник Олесь Ульяненко.

 

Олесь Ульяненко (справжнє ім'я - Ульянов Олександр Станіславович) народився 8 травня 1962 року в місті Хорол Полтавської області. 

 

Олесь Ульяненко - лауреат Малої Шевченківської премії, яка була присуджена йому за роман Сталінка, що увійшов у курс української літератури для загальноосвітніх шкіл. Крім того, Ульяненко є автором не менше 20 книг, кожна з яких викликала значний резонанс у суспільстві.  

 

У 2009 році Ульяненко став першим письменником, що подали до суду на Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, яка визнала його нову книгу «Жінка його мрії» порнографічною. Сторони підписали мирову: Ульяненко вніс деякі правки в текст книги, а НЕК відкликала своє рішення.

 Письменник є автором багатьох романів: «Сталінка», «Дофін сатани», «Зимова повість», «Богемна рапсодія», «Вогненне око», «Син тіні», «Знак Саваофа», «Серафима», «Квіти Содому», «Жінка його мрії».

 

Олесь завжди залишиться у серцях читачів та друзів-письменників. Громадський рух «Разом із тобою» висловлює своє щирі співчуття його близьким та рідним.

Открыть | Комментариев 2

22 серпня мешканці Землі стануть екологічними банкрутами


 

 

 

 

За інформацією екологів, за кілька днів, 21 серпня, жителі Землі витратять всі природні багатства, який планета надала у їх розпорядження. Про це повідомляє італійська газета La Repubblica.

Такий висновок зробили фахівці незалежної міжнародної організації Global Footprint Network, що протягом багатьох років підраховує вплив різних способів життя на навколишнє середовище. «Люди витратили воду, яка спонтанно поновлювалася у водоймищах, траву, яка росте на пасовищах, рибу з морів і озер, урожаї з родючих земель, дари лісу. Одночасно закінчився корисний простір для зберігання відходів, починаючи з парникових газів, що породжують кліматичний хаос». Як повідомляють експерти організації, екологічна криза планетарного масштабу спричинена тим, що природа не встигає відновлювати свої ресурси у тому темпі, що їх використовує людина.

Як відзначає організація, з 22 серпня треба оголосити людей екологічними банкрутами. Проте, оскільки докорінно змінити спосіб життя неможливо, а альтернативи не реалізуються, люди вирішуватимуть проблему, передаючи векселі своїм онукам, тобто, відсовуючи проблему у майбутнє. «Ми братимемо воду, яка тече у підземних шарах, у тих, які не живляться дощами. Ми активізуватимемо пасовищне скотарство, жертвуючи полями і луками на догоду пустелям. Ми спустошимо моря і річки, виловлюючи більше риби і морепродуктів, ніж дозволяє природне відтворення. Ми продовжуватимемо втрачати кожної хвилини лісові угіддя, що дорівнюють за площею 65 футбольним полям. До того ж ми дозволимо парниковим газам захопити атмосферу, і вони обрушуватимуть тепло на наші голови, сприяючи виникненню більш частих повеней і пожеж», - зазначається у статті. 

На думку італійського ученого Роберто БРАМБІЛЛІ, щоб почати знижувати наш вплив на навколишнє середовище, потрібно небагато: їсти менше м`яса, іноді їздити на велосипеді або на метро, а не на автомобілі, використовувати відновлювані джерела енергії. 

Також слід брати приклад з китайців та індусів, які використовують лише необхідне, і залишають більше половини ресурсів планети у розпорядження інших видів. Інакше, для задоволення наших потреб в їх нинішньому обсязі потрібна буде планета, у півтора рази більша за Землю, робить висновок організація.

Раніше Global Footprint Network підрахувала: якби всі люди жили як американці, потрібно було б чотири планети, подібні до Землі. Тоді дослідники вивчили ситуацію більш, ніж у 100 державах. З`ясувалося, що 80% країн споживають більше, ніж здатна дати їх власна територія. Вони спустошують свої запаси, ввозять ресурси з-за кордону і активно забруднюють океан і атмосферу. 

Європеєць в середньому споживає і викидає удвічі менше, ніж американець, проте у довгостроковій перспективі і це непосильний для планети вантаж. Найменше споживають і забруднюють навколишнє середовище жителі бідних країн, таких як Малаві, Гаїті, Непал або Бангладеш. 

Як раніше повідомляв Громадський рух «Разом із тобою», Україна за фактичними та абсолютними величинами викидів парникових газів входить у двадцятку найбільших забруднювачів атмосфери у світі. Так, ми мусимо нести безпосередню відповідальність за глобальні екологічні проблеми катастрофічного масштабу. Україна не має широкої екологічної програми, яка б дозволила суттєво зменшити рівень систематичного забруднення довкілля, проте кожен громадянин може внести свою частку у збереження навколишнього середовища. Не дарма ж акуратна і культурна Європа приносить природі вдвічі менше шкоди, ніж вередлива Америка.

 

 

 


Открыть

Безробіття: зростає чи зменшується?


 

Безробіття поступово зменшується чи продовжує рости? Це питання виникає у кожного, хто зустрічається у ЗМІ з інформацією про рівень безробіття в Україні. Одні повідомляють про вже звичну тенденцію зростання цього показника, інші привертають увагу гучними заголовками про його зниження. Де ж шукати правди? Громадський рух «Разом із тобою» вирішив розібратися, яким же джерелам варто довіряти?

На 1 серпня 2010 року кількість громадян, що стоїть на обліку в центрах зайнятості, зросла до 413 тис. (станом на 1 липня – 411,2 тис.), повідомляє Державний центр зайнятості. Серед них 168,2 тис. складає молодь, а 39,6 тис. – звільнені працівники. В той же час, за даними відомства, на 1 серпня кількість вільних вакансій у базі держслужби становила 81,2 тис. 

В той же час, повідомляється, що від початку року рівень безробіття скоротився на 24% (станом на 1 січня 2010 року - 545,6 тис.). Крім того, кількість претендентів на 10 робочих місць зменшилася ледь не вдвічі в порівнянні із січневими показниками і становить сьогодні 51 людину. За офіційними даними, одночасно з падінням рівня безробіття значно зросла і потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад – якщо станом на 1 січня роботодавці потребували 65,4 тис. чоловік, то на початок серпня ця цифра зросла до 81,2 тис. Зокрема, у Київській області роботодавці потребують загалом 3,7 тис. робітників.

У нашій країні шукати роботу можна двома шляхами: звертатись за допомогою в офіційну державну установу – держслужбу зайнятості – або ж знаходити вільні вакансії самостійно. Та частина людей, що при пошуку роботи реєструється в державній службі зайнятості, складає «рівень зареєстрованого безробіття». Тобто цей показник свідчить про кількість громадян, що офіційно отримали статус безробітних, коли протягом семи днів після звернення не були працевлаштовані. Згідно зі статистичними даними, щорічно близько трьох мільйонів наших співгромадян користуються послугами служби зайнятості і близько мільйона роботодавців використовують службу для пошуку працівників.

Зростання зареєстрованого безробіття означає збільшення кількості звернень до служби зайнятості і зростання потреби в її послугах. Однак, цей показник не надає повного уявлення про загальну ситуацію із працевлаштуванням у країні та свідчить про реальний стан речей лише відносно.

Для визначення реальних масштабів зайнятості і безробіття використовується світова практика – дані вибіркових досліджень з питань економічної активності населення, в основу яких покладена методологія Міжнародної організації праці. Показник рівня безробіття в країні визначається у відсотках як співвідношення числа безробітних до кількості економічно активних громадян віком 15-70 років. 

Проте більш-менш об`єктивні дослідження проводять лише приватні рекрутингові компанії, та й то для внутрішнього користування. Тож, поки питання: скільки реально безробітних в Україні, залишається для широкого загалу відкритим. Чи на дового – покаже час. Принаймні, в ближчі місяці офіційні джерела будуть майоріти позитивними цифрами – вибори ж на носі...

 


Открыть | Комментариев 1

Україна: краща серед гірших


Україна визнана країною із найбільш високим рівнем життя серед країн із низьким рівнем доходів.

 

Відомий американський журнал Newsweek опублікував результати дослідження, в рамках якого порівнювалися 100 країн із різних регіонів за п’ятьма критеріями: динаміка економіки, охорона здоров'я, якість життя, освіта та політична ситуація. 

 

Найкращою країною світу названа Фінляндія, друге і третє місце посіли відповідно Швейцарія та Швеція. До десятки найкращих входять також Австралія, Люксембург, Норвегія, Канада, Голландія, Японія і Данія. США займає 11 позицію, Німеччина 12, Великобританія 14, а Франція 16 рядок. Найуспішнішою країною у Північній і Східній Європі є Чехія (25 місце), потім Хорватія (28 місце) і Польща (29 місце).

 

Найгіршими для життя визнані Буркіна-Фасо, Нігерія та Камерун. Україна займає в цьому списку 49-е місце, на дві позиції випереджаючи Росію. Польща займає 29 місце, Естонія — 32, Латвія — 36, Україна — 49, а Росія — 51 місце після Куби. Наша країна також визнана найбільш грамотною країною серед держав з низьким рівнем доходу поряд з Албанією — грамотними є 99% населення. Тим часом серед великих країн найбільш грамотною визнано Японію, хоча ця країна витрачає на освіту лише близько 3,5% свого ВВП, у той час, як США — більше 5%.

 

З одного боку, 49 серед 100 – досить непогано, проте зауважмо на критерії відбору. Навряд чи є значний приводом для гордості те, що європейська держава випереджає за рівнем письменності африканські країни. Для визначення якості освіти в Європі враховуються, насамперед, те, яка доля ВВП витрачається на цю галузь. Однак поки що Україна є конкурентоспроможною лише за показниками, що застосовуються для слаборозвинених країн.

 

Як раніше повідомляв Громадський рух «Разом із тобою», у рейтингу найщасливіших країн світу Україна посіла 73-е місце. Цю позицію країна ділить з ще п'ятьма державами: Росією, Румунією, Словаччиною, ПАР і Ліваном. 21% людей у нас вважають себе щасливими, 26% — нещасними, 53% — борються з життєвими труднощами.

Открыть | Комментариев 2

Замість природного парку - комерційні установи


Депутати Коцюбинської селищної ради відмовилися надати Коцюбинському лісу статус природного заповідника, що охороняється державою. Так, найближчим часом 4000 га прадавнього лісу буде роздано київським комерційним структурам.                                                                                                        

11 серпня у смт. Коцюбинське Київської області проходила сесія селищної ради, на розгляд якої місцевий депутат Володимир Жарков виніс питання про надання Коцюбинському лісу статусу природного заповідника, що охороняється державою. Володимир Жарков, який очолює Соціальну ініціативу «Рідне Коцюбинське», ініціював створення заповідника, оскільки селищний голова Коцюбинського Вадим Садовський планує найближчим часом роздати понад 4000 гектарів лісу київським комерційним структурам. Однак, на прохання голови решта депутатів відмовилися підтримати ініціативу свого колеги і не погодилися виносити це питання до обговорення.

 

Зазначимо, що сесія відбувалася у закритому режимі, оскільки місцеві обранці заборонили журналістам бути присутніми на засіданні. Рішення про надання засіданню статусу закритого було прийнято майже одноголосно - депутати одностайно вирішили, що буде краще, якщо подібна інформація не доходитиме до вух громади.

 

Громадський рух «Разом із тобою» нагадує, що поблизу смт. Коцюбинського понад півтисячі лісових ділянок загальною площею майже 100 га вже було самовільно роздерибанено місцевою селищною радою та селищним головою. В той час, як рада відмовляла у видачі ділянок простим громадянам, аргументуючи це тим, що не має генплану селища й відповідних документів, на облюбованих ділянках ще від зими прискореними темпами вирубається прадавній ліс та ведуться будівельні роботи.

 

Раніше депутат Коцюбинської селищної ради Володимир Жарков виступав на захист Коцюбинського лісу, а також ініціював проведення місцевого референдуму щодо надання Коцюбинському статусу міста обласного підпорядкування. Однак, прийняття такого рішення лише додало б місцевій владі клопоту, якого їй і без цього вистачає. Адже той самий прилеглий до селища Коцюбинський ліс за законом вже давно офіційно належить Києву. Більше того, селище вже давно користується столичною інфраструктурою, що є достатньою підставою для розгляду обласною адміністрацією можливості включення Коцюбинського до складу столиці на підставі місцевого референдуму. Натомість, місцеві управлінці   не лише привласнили для особистих маєтків землі, що мали б розділити між мешканцями селища, але й продовжують оперативно дерибанити територію, на розподіл якої, як виявляється, взагалі не мають жодних прав. Залишається лише додати, що за підрахунками лісників станом на сьогодні цією діяльністю лісу завдано шкоди на понад 100 тисяч гривень. Отож відверте свавілля триває?

Открыть

В Україні гинуть віковічні дерева


 

 

Міська рада м. Яготина відмовилася надати заповідний статус 700-річному дубу-патріарху, який рішенням Київської обласної ради від 10 березня 1994 року зарезервований для оголошення ботанічною пам’яткою природи. Тепер найдавніший на Київщини і один із найстаріших в України дуб можуть зрубати під корінь через те, що дерево заважає власниці однієї із місцевих приватних садиб.

 

22 липня 2010 року, у м. Яготин сесія міської ради вирішувала подальшу долю найстарішого дуба, який зростає на території Київської області. Дуб-партіарх орієнтовним віком 700 років зростає на приватній садибі Катерини Марусецької по вул. Незалежності, 55 у м. Яготин. Через значний вік дерева, напередодні внаслідок буревію від дерева відламалася велика гілка і впала на дах житлового будинку пані Марусецької. Це стало причиною пошкодження покрівлі даху будівлі. Така ситуація виникла вдруге - минулого року велика гілка, що впала з дерева, також пошкодила дах будинку. Торік гроші на відновлення даху були передані пані Марусецькій Київським еколого-культурним центром, цього року – Київською ландшафтною ініціативою. Ці громадські організації опікуються збереженням багатовікових дерев – їх лікуванням та наданням їм заповідного статусу.

 

Незважаючи на благодійну допомогу зазначених організацій у відшкодуванні збитків після пошкодження покрівлі будинку, власниця садиби на сесії міської ради виступила із пропозицією зрубати найстаріший дуб в Київській області під корінь. Як не дивно, таку позицію пані Марусецької підтримали не лише її сусіди, а і депутати Яготинської міської ради. Жоден депутат не заявив на сесії міської ради, що рубати вікове дерево – це не лише безвідповідально, але й аморально. Внаслідок засідання депутати вирішили позбавити дерево статусу заповідного об’єкту. Найближчим часом, для забезпечення безпеки людей, які проживають поблизу дуба-велетня, буде проведено обрізання великих гілок.

 

Громадський рух «Разом із тобою» вважає, що кожне багатовікове дерево є унікальним національним надбанням українського народу. Вони є унікальними живими свідками всієї історії України, починаючи з ранньої Київської Русі і язичницьких часів, і мають величезну екологічну, патріотичну, етичну, естетичну, меморіальну цінність. Давні дерева є свого роду корінням нації. Однак, незважаючи на те, що такі дерева потребують пильної і ретельної турботи держави, вони, за рідкісним винятком, не мають огорож, охоронних знаків, страждають від хвороб, туристів і ударів блискавок, грунт навколо них не підживлюють, тріщини у стовбурах вчасно не лікуються. Все це може призвести до повної втрати цих унікальних дерев вже у найближчий час.

 

Згідно із результатами минулорічного всеукраїнського перепису найстаріших дерев України, в Київській області знаходиться 10 давніх дерев, що вже отримали заповідний статус, і було виявлено ще близько 5, які досі не охороняються. «Випадків загибелі віковічних дерев у Київській області досить багато, - розповідає Катерина Борисенко, головний спеціаліст відділу біоресурсів та природно-заповідного фонду Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області. – Проблема в тому, що про старі дерева ніхто часто не знає і, відповідно, не дбає. Ми намагалися підключати громаду, публікували в районних та обласних газетах статті із закликами повідомляти про незахищені багатолітні дерева, однак жодного відгуку досі не отримали. Що ж до ситуації в Яготині, то в цьому містечку росте два віковічні дуби, які є найстарішими на Київщині, кожне з них має давню історію і є частиною культурної спадщини краю. Тому їх збереження і надання їм заповідного статусу є питанням не лише турботи про природу, але справою національної честі».

У всіх розвинених європейських країнах до вікових дерев ставляться шанобливо і уважно: їх заповідають і дбайливо лікують, влаштовують фестивалі і конкурси, обираючи національні дерева-довгожителі, вони є улюбленим місцем відвідин туристів. Так в країнах, які мають меншу площу, узято під охорону вікових дерев більше, ніж в Україні, наприклад, 22 тис. заповідних дерев у Великобританії, а до 2010 р., планується довести цю цифру до 100 тис. дерев. В той же час в Україні охороняється лише 2600 вікових дерев. У європейських країнах кожне тисячолітнє дерево щорічно оглядається, лікується і є предметом гордості місцевого населення і властей. Всі дерева мають підставки під гілки, тому не загрожують громадянам і не руйнують будівель.

 

Одне ж із найстаріших дерев України, більше ніж 1000-літній Юзефінський дуб перебуває у вкрай поганому стані, неодноразово страждав від ударів блискавки і нині знаходиться на межі загибелі. 600-річна липа на Чернігівщині загинула через відсутність підпір, 700-річний дуб під Черкасами підпалили туристи, в рекреаційній зоні Житомирської області лісники вирубають більш ніж столітні дерева. А на дубі Залізняка в Черкаській області регулярно проводяться тренування і змагання з лазання по деревах. 

 

Громадський рух «Разом із тобою» вважає, що необхідно оголосити ботанічними пам'ятками природи місцевого значення всі досі не заповідані багатовікові дерева, що забезпечить їх охорону від хвороб та недбалого ставлення громадян. Кожне із таких дерев повинне мати огорожу та охоронний знак, а також щорічно оглядатися фахівцями. Крім того, ми закликаємо всіх, хто знає про існування давніх дерев поблизу свого місця проживання, обов’язково повідомляти в обласний відділ охорони навколишнього середовища, аби фахівці могли взятии їх під свої опіку.

Открыть | Комментариев 2

Наметова епопея біля села Щасливе: відповідь громади на свавілля чиновників


Представники ініціативної групи демонтували наметове містечко на Бориспільській трасі в районі села Щасливе, що було встановлене знак протесту проти привласнення землі, що належить селянам.

З 2000 року за сприяння деяких можновладців комерційні фірми та підприємці шляхом дублювання державних актів на володіння землею почали привласнювати собі ділянки, що належать мешканцям сіл Щасливого, Гора і Проліски. У відповідь на це жителі села створили ініціативну группу, встановили на сільському майдані наметове містечко і протягом майже 4 років твердо відстоювали свої права. Зрештою, люди домоглися того, аби спеціально для їхнього села була створена комісію, проводилися переговори з мешканцями села та підприємцями, що прагнули безкарно забрати чужу землю.

На думку влади, наразі конфлікт практично залагоджено і наметове містечко можна нарешті ліквідувати. 825 мешканців села отримали держакти на земельні ділянки назад, ті ж люди, які намагалися забрати землю, зобов’язані виплатити компенсацію. Ще кілька десятків людей подали відповідні заяви, у відповідь на які їм обіцяють повернути втрачені ділянки чи виплатити компенсації.

Нагадаємо, що в червні поточного року було скасовано 500 рішень про виділення земельних ділянок на території Київської області загальною площею близько 10 тисяч гектарів. Рішення було прийнято в контексті програми перегляду Генеральною прокуратурою рішень про виділення ділянок на Київщині та ліквідації пов’язаних із цим земельних порушень. Відповідна діяльність розпочалася 26 березня створенням комісії з вивчення дотримання законності землевідводів та тимчасовим призупиненням відводу земель області на період проведення перевірок.

В той же час частина «щасливчиків» при урочистому знятті наметового містечка була невдоволеною – люди не вважають справу справедливо вирішеною, оскільки інвестори пропонують їм або у якості компенсації, або як платню за держакт менші кошти, ніж вони хочуть. Вирішення цього питання влада не поспішає брати на себе, посилаючись на те, що вона не може вплинути на цінову політику продажу земельних ділянок. Однак справжні власники заслужених за роботу у колгоспах паїв, клавши стільки зусиль, вирішили стояти на своєму до останнього. Тож обіцяють повернутися найближчим часом на майдан і стояти там доти, доки задоволеним не залишиться останній із «постраждалих».

Ми самі мусимо будувати стосунки із владою та творити закони, в яких прагнемо жити, якщо тими правилами, що склались традиційно, вдовольнятися не бажаємо. Цей процесс неможливий без активної участі громади в суспільному житті, формування конструктивної громадської думки та готовності організовано та наполегливо відстоювати власні інтереси. «Майдан» біля Щасливого є прикладом того, як громадяни у доступний для них спосіб голосно та рішучо заявили про свої права і, зрештою, зрушили справу із мертвої точки. Громадський рух «Разом із тобою» повідомлятиме про подальший розвиток подій біля Щасливого.


Открыть | Комментариев 1

Київська область очолює рейтинг роботодавців-боржників


 

Ситуація із затримкою виплати заробітної плати  в Україні не покращується, при  чому найстрімкішу тенденцію до зростання  заборгованості демонструє Київщина

 

За даними Державного комітету статистики, від початку року заборгованість з виплати заробітних плат українським працівникам виросла на 28,1% і станом на 1 червня становила 1 887 млрд. грн. Як раніше повідомляв Громадський рух «Разом із тобою», 100 млн. грн. із цієї суми припадає на Київську область, де показник заборгованості зростає найшвидшими в державі темпами – лише впродовж травня поточного року він збільшився більше ніж на третину, а за період від початку року – у 2,2 рази. 

 

Переважна частина  боргу припадає на економічно активні  підприємства Київщини, при чому 41% з нього працівники недоотримали ще за попередні роки. Найбільше потерпають від несвоєчасного отримання заробітної плати зайняті у сфері промисловості, сума заборгованості перед якими за травень зросла на 15,6 млн. грн. Як повідомляє облкомстат, із кількості працівників, з якими своєчасно не розрахувались, кожен другий був зайнятий на промислових підприємствах, кожен сьомий – у транспортній галузі та десятий − у будівництві. Подальше накопичення боргів спостерігається в переважній більшості міст та районів області – традиційно лідируюче становище у цьому рейтингу посідають місто Славутич та Іванківський район. 

 

На Київщині затриманої роботодавцями винагороди за свою працю досі очікують 6,5% від загальної кількості штатних працівників, зайнятих в економіці області. Кожному із них не виплачено в середньому 2916 грн., при тому, що розмір середньої зарплатні по області за травень становив 2277 грн. Диференційованість розмірів оплати праці за видами економічної діяльності утримується на високому рівні: найвища зарплатня у працівників транспорту (4,2 тис. грн.) та хімічного виробництва (3,9 тис. грн.).

Громадський рух «Разом із тобою» нагадує, що 2 червня поточного року Верховна Рада України ухвалила законопроект встановити граничний термін виплати зарплатні – не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Як бачимо, поки що суттєвих змін таке рішення не спричинило


Открыть | Комментариев 1

На Київщині штрафуватимуть за алкоголь


У Борисполі правоохоронці патрулюють вулиці міста у пошуку порушників заборони на розпиття алкогольних напоїв у громадських місцях Нагадаємо, що закон про заборону вживати пиво та слабоалкогольні напої у громадських місцях набрав чинності від 1 січня 2010 року. За ним пити «слабоалкоголку» не можна у закладах культури та охорони здоров‘я, навчальних та освітньо-виховних установах, громадському транспорті та зупинках, підземних переходах, закритих спортивних спорудах (розпиття пива у пластиковій тарі тут дозволено), ліфтах і таксофонах, дитячих та спортивних майданчиках, приміщеннях органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші державних установах. Подібні бориспільському заходи, спрямовані на дотримання антиалкогольного законодавства, поступово впроваджуються і в Києві, і в інших містах області - міліція вже активно штрафує порушників у громадських місцях. Втім переважно у разі адекватної реакції на зауваження, працівники міліції обмежуються попередженнями, не стягуючи грошових штрафів. Громадський рух «Разом із тобою» підтримує впровадження і активну реалізацію заборони на розпиття алкоголю та слабоалкогольних напоїв у громадських місцях. Це важливий крок до здорового способу життя, який перешкоджає поширенню пивного алкоголізму, особливо серед молоді. Звісно, це не приведе одразу ж до стрімкої зміни стилю життя молодих людей, не примусить займатися спортом чи вигадувати корисніші варіанти проведення вільного часу. Проте можна сподіватися на певні зрушення у громадській свідомості – адже те, за що накладається адміністративна відповідальність, не може вважатися нормальним дозвіллям. Правоохоронці Борисполя вже сьогодні стверджують, що після тижнів систематичних попереджень і штрафів п’яних на вулицях міста все ж поменшало.

Открыть

На хабарях ловлять посадовців Київської області


Громадський рух «Разом із тобою» вже писав про загострення криміногенної ситуації на Київщині, однак цього разу об’єктами новин у ЗМІ стали не грабіжники, а посадовці. В області за останні два місяці пролунало аж чотири гучних справи із затримання посадовців за хабарництво.

Буквально вчора за хабар у в $12 тис. працівники СБУ затримали посадовця Державної інспекції з контролю над цінами у Київській області, як повідомляв proUA з посиланням на пресс-службу СБУ. Використовуючи свою посаду, жінка вимагала гроші у представника комерційної структури за підпис на погоджувальних документах стосовно діяльності фірми.
А на днях ще одне затримання, цього разу - працівниці одного із комунальних підприємств, що вимагала $5 тис за рішення про передачу у власність підприємцеві нежитлового приміщення.
«Комсомольська правда в Україні» 23 березня писала про те, як СБУ затримали за хабар співробітника служби у справах дітей Ірпінської міської ради. За даними МВД України у Київській області, чоловік отримав хабар у розмірі 5 тисяч гривень за прискорення процесу всиновлення
22 березня на хабарі «спалився» начальник управління Держкомзему одного із районів Київщини. Він отримав від столичного підприємства хабар у розмірі $40 тисяч за оформлення актів на земельні наділи площею 118 га.
А ще раніше на службовому підробленні попався згурівський суддя.

 Цікаво, що насправді розміри хабарів досить-таки смішні. Що таке $5 тис, чи 5 тис грн. порівняно із тим, які хабарі за неофіційною інформацією, бува, отримують посадовці високого польоту?

Скидається на те, що переможний поступ над хабарництвом у області ловить у свої тенета лишень невеличку рибку. На жаль, справжні щуки та акули залишаються на свободі.


Открыть

Музей об’єднали із церквою


У Михайлівській церкві в Переяслав-Хмельницькому відтепер проводитимуться богослужіння?

Михайлівська церква уцентрі Переяслава,  збудована переяславським полковником Ф.Лободою у 1649 році, ще із 2007 року є об’єктом, за який точаться суперечкиміж музеєм та вірянами Православної Церкви Московського Патріархату.

Будівля розташована на території історично-архітектурного комплексу, в який окрім пам’яток входить музей українського народного одягу Середньої Наддніпрянщини.

Як стало відомо журналістам Громадського руху «Разом із тобою», подібний сьогоднішньому, конфлікт 2007-го року щодо приміщення не був вирішений на користь УПЦ МП, і у відповідь навколо Михайлівської церкви віруючі розбили своє наметове містечко. Коментуючи свої дії, віряни посилалися на Указ Президента про повернення храмів віруючим та Указ митрополита Володимира про призначення священика.

Сьогодні, як повідомляє видання «Борвісті», ситуація з місця рушила. Однак не порадувала нікого. Наказ Мінкультури про спільне користування приміщенням релігійною громадою та музейниками лишень підлив масла у вогонь. 

Невдоволені обидві сторони: працівники музею тому, що  мусять знімати з експозиції дві треті експонатів і складати їх у запасники (де за їхніми свідченнями, експонати у запаснику дуже швидко псуються). Віряни тому, що не гоже молитися в музеї.

Конфлікти навколо храмів у нас не новина, не вперше виникає й протистояння музей-церква. Так свого часу у різних пертрубаціях побували храми в Чернігівській області (Чернігів, с. Жукля), Вінницькому районі (с. Велика Стадниця, на початку цього року) тощо. І багато зі  спірних ситуацій стосувалися саме питанням передачі у ведення церковників пам’ятників архітектури державного значення.

Іноді скидається на те, що символом недбальства та поверхового ставлення до питань чи релігійних, чи музейних, сьогодні може стати Андріївська церква у Києві. Та, яка так довго стояла із величезною тріщиною у фундаменті.

На жаль, так як для Андріївського, не можна знайти цементу, що б припинив протистояння навколо наших церков.

Довідка:

Сьогодні в Переяслав-Хмельницькому функціонують п’ять церков, 11 церковних споруджень, у склад Переяслав-Хмельницького заповіднику входить 371 нерухома пам'ятка історії й архітектури українського народу, 25 тематичних музеїв, у фондах яких зберігаються 166 000 експонатів. Найбільш прикрим є те, що музеї нерідко вимушені функціонувати у стінах церков, хоча й самі раді переїхати у інші, комфортніші, умови.


Открыть

Українці за межею бідності. Коли прогнозують покращення?


За останній рік українці збідніли на 10%. Про це повідомила Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова.

За статистикою ООН, за межею бідності в Україні знаходиться 78% населення. Як вважають експерти, така ситуація може призвести до соціальної нестабільності і появи тоталітарного режиму.
Загалом експерти відзначають, що за рівнем добробуту Україна посідає одне з останніх місць у Європі, випереджаючи лише Молдову.
За оцінками Спеціалістів ООН, Україна займає 83 місце в світі за рівнем розвитку суспільства, спустившись за останній рік на 7 сходинок рейтингу. Таке падіння викликано тим, що реальні доходи українців впали на 10%, і виросла кількість малозабезпечених.
Отже, проблема подолання бідності в нашій країні залишається проблемою номер один. Подолати її взагалі неможливо в жодному суспільстві, тим більше в країні з перехідною економікою. Але це явище має бути контрольованим і регульованим, бо соціальною проблемою бідність стає тоді, коли виходить з-під державного контролю, набуває форм застійної і хронічної. Як зауважують міжнародні експерти, модель бідності в Україні, як і в решті країн СНД, відмінна від типових світових моделей. Адже на пострадянському просторі вбогість співіснує з високорозвиненою промисловістю, кваліфікованою робочою силою та порівняно низьким безробіттям. Для сучасної України бідність стала також фактором поляризації суспільства, його поділу на дуже заможних і дуже бідних при катастрофічному зменшенні середнього прошарку суспільства. За результатами досліджень співвідношення доходів багатих українців до найбідніших складає 30:1 (для прикладу, в країнах ЄС – 5,7:1).
Бідність визначається як нездатність внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, властивий конкретному суспільству в конкретний період часу. Саме через бідність унеможливлюється реалізація більшості прав людини. За єдиним для всієї країни критеріями найвищі рівні бідності – в Луганській і Миколаївській областях, а найнижчий – в Києві. Найгірша ситуація спостерігається в сільській місцевості, де проживає 40% населення. За приблизними підрахунками, в Україні нараховується більше півмільйона бомжів, з яких 150 тис. – діти. Зростає кількість наркоманів, хворих на СНІД та туберкульоз, що вважаються хворобами бідності.
Розпад СРСР в 1991 році фактично поклав початок диференціації доходів і появи проблеми бідності у всіх країнах – колишніх його членах, і в Україні в тому числі. За роки кризи 1990-1999 рр. найбільш несприятливі наслідки виникли у соціальній сфері. Україна стала країною з найвищою бідністю в Європі. За свідченням істориків у 1996 р. рядовий громадянин України жив настільки погано, що його рівень життя можна було порівнювати із рівнями громадян Давнього Риму і Вавілонії, Індії і Греції, Геттії і Фінікії.
За перші 10 років незалежності питома вага оплати праці у ВВП знизилась з 53% у 1990-му до 45% у 2000, а у грошових доходах населення частка оплати праці зменшилась з 71% до 49%. Якщо у 1994 році самотня матір отримувала на дитину 13,4% середньої по Україні зарплатні, а дружина солдата – 24,7%, то у 1999 – відповідно лише 4 і 6,1%.

Протягом наступних докризових років відзначалося суттєве зниження рівня бідності в Україні – з 11% у 2001 до 1% у 2006. За інформацією Всесвітнього банку абсолютна бідність в Україні, що в 2001 році сягала 31,7%, до 2005 року знизилась до 8%. На даний час абсолютна бідність, як зазначають спеціалісти ООН, може вважатися практично подоланою, тому йдеться про рівень бідності відносної – тобто неспроможності людей мати ще щось, окрім необхідного для фізичного виживання. З 2001 цей показник зупинився на 28% (тобто за межею бідності жили 13 млн. громадян, або кожен третій українець); у 2008 році з відомих причин кількість бідних знову почала катастрофічно зростати, доки не сягнула зафіксованих на сьогодні 78%.

Бідність по-українськи виражається, перш за все, у неухильному і загрозливому знищенні генофонду нації. За даними Державного комітету статистики України, кількість постійного населення знизилась з 51,5 млн. осіб у 1990 році до 46 млн. у 2009 році. За той самий період природний приріст населення з 27, 5 тис. осіб на рік впав до -244 тис., при чому невпинне зменшення населення катастрофічними темпами продовжувалося до 2004 року, коли сягнуло -356 тис. осіб на рік. З того часу ситуація поступово покращується, проте кількість померлих все ще на третину перевищує кількість народжених.

Коментуючи невтішну картину, експерти все ж сподіваються, що за 2-3 роки Україна повернеться до докризового рівня життя населення. Причину ж того, що ми долаємо економічні негаразди значно повільніше за Європу, спеціалісти вбачають у поганому керуванні і тотальній корупції, що призводить до слабкої дієздатності держави.
Громадський рух «Разом із тобою» все більше переконується у тому, що, багатьох українських керманичів можна було б охарактеризувати, як людей, що діють здебільшого безсистемно і малоефективно та прагнуть перш за все деформувати законодавство на користь потреб однієї людини.
Виправити ситуацію може лише формування середнього класу – прошарку людей, що самі забезпечують свій добробут і здатні впливати на політику держави. Сподіватимемося, що це відбудеться якнайшвидше.
 


Открыть

Земля-вопрос


 

У Київській області земельні питання залишаються найгострішими

Для пересічного громадянина місцеве самоврядування завжди скидається на суцільний дерибан земель. І чимало до остаточного формування цієї точки зору доклав приклад столиці останніх років.

 

Однак і на місцях, в областях, ми не завжди бачимо кращу ситуацію, - чого лишень варта офіційна кримінальна хроніка справ щодо виділень земельних ділянок у власність чи оренду.

Так, наприклад, 6 квітня МВС повідомляє, що предметом протиправних зазіхань за останні два роки за виявленими злочинами стали понад 7,3 тисячі га земель, у тому числі 4,2 тисячі га – землі сільськогосподарського призначення, 92 га – землі оздоровчого, рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення, 1219 га – землі, захоплені самовільно. Звичайно, найбільш ласими і дохідними є землі у Криму та на Київщині.

І це – лишень те, що ВДАЄТЬСЯ розкрити, подекуди – зловити на гарячому, а ми ж бо знаємо, як важко довести факт отримання хабаря.

Найбільш резонансними справами у Київській області за фактами зловживань влади стали вишгородська справа щодо надання в оренду фермерському господарству земельної ділянки загальною площею 55,3 га, що спричинило збитків державі на суму 335 тис. грн.

У Нових Петрівцях встановлено факт вимоги хабара посадовою особою у розмірі 700 000 доларів США за вирішення питання про відведення суб'єкту підприємницької діяльності земельної ділянки загальною площею 0,7 га. У Вишневому посадову особу звинувачували в отриманні 2,55 млн. гривень хабара за виділення земельної ділянки площею 10 га.

Більше 2 тисяч підписів під звернення до Президента України зібрали жителі сіл Щасливе, Проліски та Требухів Броварського району Київської області. Вони просять повернути їм незаконно відібрані землі.

У Борисполі журналісти Громадського руху «Разом із тобою» побували на засіданні міськради, де вирішували питання власності на проблемний земельний наділ, що належав жительці міста, Світлані. Навколо цього наділу і досі точиться запекла боротьба, що вже дійшла стадії погроз та, за словами самої Світлани – тілесних ушкоджень. «Вже не раз і не два на мене скоювали напади, погрожували. У робочий час приїжджали машинами, ламали паркан, тепличку, жбурляли каміння у нас, говорячи, що у собаку» - плачеться бідолашна жінка.

Декриміналізація земельних відносин – одне із постійних питань, яке ставиться суспільством, однак не вирішується владою.

Нинішня нова влада Київської області свою роботу почала із обіцянок побороти корупцію, незаконну торгівлю землею. Як стало відомо Громадському руху «Разом із тобою», завтра навіть пройде конференція, на якій новий голова облдержадміністрації поставить на розгляд громадськості тему незаконного відводу земель.

Однак історія свідчить: кожен новий керівник, як обласної, так і місцевих влад, починає свою роботу саме із гасла припинити розкрадання землі.

На жаль, на сьогодні віз і нині там.


Открыть

В Переяслав-Хмельницькому спіймали чорних археологів, що знайшли скарб гетьмана Мазепи


Вчора о десятій вечора у Переяслав-Хмельницькому по вулиці Сковороди міліцейським патрулем була проведена перевірка двох чоловіків 27 і 29 років, що тягли з собою підозрілий предмет, загорнутий в ганчір'я. В результаті перевірки виявилося, що парочка молодих людей несла з собою ... скриню зі стародавніми монетами, імовірно 1700 року виготовлення.

Надалі з'ясувалося, що чоловіки переносили скриню з проміжного сховку по вул. Підвальна, а знайдений він був ще минулої осені, неподалік від с. Піски.

За словами підозрюваних знахідку зробив якийсь третій молодий чоловік, що проводив в полі нібито «планові розкопки» і попросив молодих людей «віднести скриню в міліцію». А в ганчір'я скриню загорнули, як стверджують підозрювані, щоб не викликати зайвих питань у городян.

Справді цікаво, як би відреагували переяславчани, дізнавшись, що буквально в метрі від них невідомі молодчики несуть скриню зі скарбами самого Гетьмана Мазепи. Адже монети і золото імовірно можуть належати саме йому - свій скарб Мазепа, за твердженнями істориків і археологів, міг залишити тільки на території Переяслав-Хмельниччини.

Читать дальше...



Открыть

ДАЇшники відстрілювалися від порушника


У Київській області чоловік протаранив ДАЇшникам авто і намагався скоїти наїзд

Початок тижня для Київської області ознаменувався загостренням ситуації на дорогах. У понеділок magnolia-tv.com опублікували повідомлення про те, що на Київщині на Новообуховській трасі відбулося зіткнення трьох автівок («Мазди», «Хюндай» та «Рейндж ровера»). Тільки завдяки щасливому збігові обставин у цій аварії не було потерпілих.

29 березня також відбулося ДТП на 21-му кілометрі одеської траси – зіткнення одразу трьох автомобілів: «МАЗу», «Таврії» і «Камазу».  Після зіткнення у «Таврії»залишилося лише 2 цілих колеса, «водій легкового авто відбувся легким переляком і його із травмою голови направили до лікарні» - повідомляє «Магнолія ТВ».

Сьогодні ж, за інформацією Pro.UA на Київщині агресивність та ворожість водіїв сягнула меж – цього разу даїшникам довелося навіть відстрілювалися від розпаленого люттю водія, що до того ж протаранив їм авто.

Зіткнення відбулося у Білій Церкві, і двум працівникам ДПС ОДАЇ довелося застосувати табельну зброю, щоби захистити себе від білоцерківського підприємця.

За інформацією джерел,  подія відбулася під час нічного патрулювання – даїшники вирішили перевірити «Тойоту Ленд Краузер», за кермом якої перебував нетверезий водій, що не мав до того ж і документів на автівку.

За декілька хвилин до даїшників під’їхав справжній власник авто, місцевий підприємець.

Погрожуючи співробітникам ДАЇ неприємностями на роботі, він вимагав відпустити друга на «Тойоті», а зрештою, не дочекавшись відповіді, сів за кермо джипу, двічі протаранив патрульну автівку й намагався наїхати на прапорщика міліції. Отут-то даїшники схопилися за зброю…

Наразі особи учасників пригоди встановлені, матеріали зі справи направлені в прокуратуру Білої Церкви.

Громадський Рух «Разом із тобою» вже писав про загострення обставин на дорогах. Нерідко, саме неналежний стан доріг може бути причиною пошкодження автомобілів. Втім,  дорожні обставини також чимало залежать від толерантності, вихованості і обережності водіїв. Адже останній тиждень показав суттєве посилення напруги на дорогах.

Так за повідомленнями ДАЇ,  тільки 28 березня у Васильківському, Білоцерківському, Ірпінському, Бориспільському районах відбулося п’ять ДТП, у яких загинула одна людина і вісім отримали поранення.  

А вцілому за минулі вихідні  відбулося 13 ДТП, в результаті яких загинуло чотири людини, 16 отримали ушкодження. Співробітники ДАЇ виявили 2257 порушень правил дорожнього руху, в тому числі 98 водіїв керували автомобілем у нетверезому стані, 895 – порушили швидкісний режим.


Открыть

Іноземці знову поділяться.


Досвід  із соціалізації дітей  з особливостями  психофізичного розвитку перейматимуть вчителі  Київщини. 

Більше 15 тисяч  дітей з особливостями психофізичного розвитку живе сьогодні в Київській  області. Для їхнього нормального розвитку необхідні правильні програми навчання, які дозволять цим дітям влитись у суспільство і знайти себе в житті.

 

Що таке «правильно», як водиться, знають іноземці. Так, наприклад, у Кагарлику (Кагарлицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №3) стартував на днях проект «Соціалізація дітей-інвалідів», програма, що базується на досвіді італійських благодійників.

Основний постулат програми полягає в тому, що інтеграція інвалідів у суспільство має базуватися на наданні їм повної громадянської рівноправності.

І справді, багато хто із вчителів помічає, наскільки людяніші західні програми роботи із дітьми з особливостями психофізичного розвитку. Їх від нашого підходу відрізняє прагнення вчителів знайти для дитини заняття, яке зробить її щасливою і надасть можливість рівноправно працювати у суспільстві. У нас же, навпаки, дітей намагаються навчити якомога більше – усьому.

 «Виховуючи цих дітей, ми маємо перш за все думати про їхнє щасливе майбутнє, а не про те, скільки різноманітних знань можна їм передати. – говорить Галина Якименкова, голова фонду «Милосердя і здоров’я». – На жаль, наразі змінити ставлення суспільства до інвалідів дуже складно; влада поверхово опікується цим питанням, а вчителі балансують на межі бідності. Тому не дивно, що єдиною опорою, на яку ще можуть розраховувати люди із особливими потребами – не тільки діти, дорослі також -  стають благодійні фонди, іноземні благодійні організації. У Київській області наш фонд «Милосердя і здоров’я» за підтримки міжнародних організацій та Громадського руху «Разом із тобою» всіма можливими шляхами намагається допомагати людям, що опинилися в скрутному становищі. І ми раді, що певний поступ у соціалізації людей із особливими потребами є.

Сьогодні громадянська відповідальність кожного полягає також у тому, щоби не відвертати очей та не залишатися байдужими до людей, що через певні вади та ставлення оточуючих опиняються на соціальному узбіччі. Лише об’єднавши наші зусилля ми зможемо допомогти їм стати повноцінними членами суспільства.

 


Открыть

Озимина знову гине


Зараз одним із найнагальніших питань для України є підготовка до можливих повеней через танення снігів. Проте не менш невідкладно постають проблеми, пов’язані із весняно-польовими роботами.

Сьогодні на засідання уряду віце-прем’єр-міністр України Віктор Слаута доповів про стан підготовки і проведення весняно-польових робіт в 2010 році. В загальному, посівна площа під урожай поточного року буде складати майже 27 млн. га, що більше за минулорічну. У хорошому і задовільному стані знаходиться 87% посівів. Проте без труднощів не обходиться. Доведеться пересіяти майже 1 млн. га засіяної озиминою землі через цьогорічні морози. В Київській області одна з найгірших ситуацій – під крижаним покривом тут знаходиться 23% озимих. Найбільшу загрозу для весняний робіт представляє ресурсне забезпечення – недостатньо бензину і дизпалива, добрив, засобів захисту рослин. Також складнощі викликає дефіцит оборотних засобів, якими для проведення весняно-польових робіт сільхозпідприємства забезпечені лише на половину від загальної потреби. В. Слаута зазначає, що частково цей дефіцит може бути покритий за рахунок коштів Державного бюджету шляхом побічної державної підтримки і здійсненням форвардних закупівель Аграрним фондом. Іншим джерелом фінансування мають стати кредитні ресурси, проте зараз потреба в них задоволена лише на 10%. В.Слаута повідомив, що процентні ставки, під які надаються кредити підприємствам агропромислового комплексу, варіюються від 20,0% до 36,7% річних.

 

На думку голови виконкому Громадського руху «Разом із тобою» Ігоря Дармостука, нинішня ситуація із браком коштів знову підштовхує до необхідності перегляду системи кредитування аграрного сектору в напрямку прозорості. Розроблення ефективної системи фінансово-кредитного забезпечення цієї галузі є важливим пунктом державного стимулювання у всіх розвинених країнах Заходу. В Євросоюзі на фінансування позичок витрачається п’ята частина загального обсягу середньо – та довгострокових кредитів рентного банку. «Сьогодні система кредитування сільського господарства має бути переважно пільговою і відповідати реальним фінансовим потребам і можливостям цієї галузі. Із нинішнім рівнем відсоткових ставок продуктивний розвиток цього сегменту економіки є практично неможливим. Аграрії не одноразово наголошували, що оптимальна кредитна ставка повинна зупинитися на позначці 8% і ні в якому разі не йти вище. В іншому випадку вже через кілька років із колись могутнього аграрного експортера наша держава перетвориться на сільськогосподарського жебрака», - підсумував Ігор Дармостук.

 


Открыть

Чи була живою канівська риба?


 

Поселення у Конча-Заспі збережені, втім, унаслідок спуску води із Київського водосховища знищені тонни риби. Очевидці розповідають: картина була вражаючою. Рівень води у водосховищі знизився на 3-4 метри і крига опустилася просто на рибу, подекуди – на цілу товщу риб, що повільно здихали.

Люди зійшли на берег із мішками, пакетами та сачками, збираючи її кілограмами. Утім, за свідченнями рибалок, далеко не уся риба загинула саме від спуску води.

«Риба поснула  і здохла ще до того, як спустили воду – поділився із громадським рухом «Разом із тобою» рибалка Валерій із Лютіжа. – Ми назбирали двадцять п’ять кіло, і ще б унесли. Однак за зябрами, за тим, як легко відстає луска, стало видно, що чимало риби у водоймі вже було мертвою».

Рибалки впевнені, що усього цього можна було б уникнути, аби влада, як і обіцяла, зламала  кригу на водосховищі минулого місяця. Тоді риба не збиралася б біля рибацьких лунок на мілководді. Також масового знищення риби можна було б уникнути, якби воду спускали повільно, дозволяючи їй піти на глибину.

Погоджуються  із цією думкою і самі посадовці, відмічаючи між тим, що зробили усе можливе, щоби врятувати рибу. У коментарі, наданому газеті «Сегодня», директор каскаду київських ГЕС и ГАЕС Микола Бідний відмітив: «Рішення спускати воду було прийняте міжвідомчою комісією при Держкомводгоспі в інтересах усієї країни. І ми понизили рівень води на півтора метри і не робили цього одночасно, а по два-три сантиметри на добу. Так, це мінус, що на мілководді придавило рибу, однак ми рятували людей! І якби на водосховище прийшов криголам, то масового вимирання риби не сталося б». «На цьому тижні судно візьметься до роботи» - додав він.

Можна тільки уявити, що станеться із водою у кранах після того, як  продукти розкладу мертвих риб потраплять до водозаборів, звідки п’ють воду Київ та міста  Київської області, розташовані над Дніпром. Цього року містяни вже неодноразово помічали неприємний запах та некондиційний колір води у себе в домівках. Тепер Київводоканал знову проситиме грошей на її очистку. Можливо, вони їх таки допросяться, однак чи зрадіють цьому жителі інших міст, які також питимуть цю воду після Києва, а також чи будуть щасливі кияни, які знову заплатять за бездіяльність влади та спасіння кончазаспівських домівок -  громадському рухові «Разом із тобою» невідомо.

Єдине, що можна  додати, наслідуючи керівника ЦОС  Київдержрибохорони Ігоря Тихолаза – на п’ять років про рибалку можемо забути.


Открыть



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Метки

ОБОЗ.ua