Освітянські дискусії: новий навчальний рік на Київщині


26 серпня в ДК КПІ відбулася щорічна конференція керівників навчальних закладів та педагогічних працівників Київщини «Про підсумки розвитку системи освіти Київської області у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/2011 навчальний рік». У конференції взяли участь представники вищих навчальних та науково-педагогічних закладів, влади, профспілок та ЗМІ.

 

Протягом конференції було обговорено сучасний стан освіти в Київські області і подальші перспективи її розвитку. Увага учасників семінару була зосереджена на проблемних соціально-економічних питаннях, що виникають на шляху розвитку освітньої системи Київщини. Напередодні навчального року було наголошено на відсутності рівного доступу до навчання -  зокрема, близько семи з половиною тисяч учнів навчаються в другу зміну, школярі у сільській місцевості змушені долати по 10-15 кілометрів щодня, аби дістатися до навчального закладу, існує черга на влаштування до дитсадків – понад 5 тисяч дітей. Вирішення цих проблем, що негативно впливають на якість надання освітніх послуг, потребує будівництва нових сучасних шкіл і дошкільних закладів. На засідання особливо наголошувалося на нинішніх соціально-економічних потребах держави, що вимагають модернізації як структури, так і змісту освіти, чіткої орієнтації освітніх послуг на запити й потреби людей і, що найголовніше, врахування регіональних особливостей кожної території України. Під час обговорення цих питань громада вчителів запросила до слова ректора КОІПОПК, Клокар Наталію Іванівну, аби почути її думку з приводу актуальних проблем галузі. Заслужений діяч освіти, Наталія Іванівна окреслила основні пункти, які потребують особливої уваги влади і суспільства.

Не зважаючи на певні позитивні кроки, зроблені у напрямку модернізації вітчизняної освіти, вони є, на жаль, лише краплею в морі нагальних проблем галузі. Відсутність шкільних автобусів, зростаюча тенденція до занепаду сільської освіти, незадовільний рівень заробітної плати та відсутність соціальних гарантій для вчителів, недостатня кількість необхідних посібників та незабезпеченість учнів доступом до Інтернету - це лише ті проблеми, які видно неозброєним оком.

З-поміж всього іншого, неприйнятним залишається і рівень освіти вчителів, застарілість їхніх знань та неефективність викладацької методології. З цієї точки зору Громадському руху «Разом із тобою» видається деструктивною перспектива закриття єдиного у Київській області інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), який встиг стати зразковим закладом, здобути міжнародне визнання та завоювати авторитет у своїй галузі. Фахівці інституту безперервно стежать за останніми дослідженнями у сфері освіти та науки і прагнуть пристосувати їх до вітчизняних реалій, аби модернізувати навчальний процес, зробити його більш ефективним та відповідним до реальних потреб суспільства. Сучасне становище потребує підтримки закладів та установ, які безпосередньо впливають на розвиток науково-освітнього потенціалу регіону.  

Освітяни та влада опікуються цими питаннями та прагнуть вжити всіх заходів для того, аби підняти освіту до сучасних стандартів. Але на сьогодні, на жаль, державної підтримки явно недостатньо для виконання цього завдання. Тож громада має бути активною та налаштованою на дієву участь у ключових сферах суспільного життя, зокрема, освітньому процесі. Громадська думка може і має бути впливовим чинником прийняття управлінських рішень, що відображаються на якості життя громадян. Наразі справа безпосередньо стосується рівня освіти наших дітей.


Открыть | Комментариев 22

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 1



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Метки

ОБОЗ.ua