Освітянські дискусії: новий навчальний рік на Київщині


26 серпня в ДК КПІ відбулася щорічна конференція керівників навчальних закладів та педагогічних працівників Київщини «Про підсумки розвитку системи освіти Київської області у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/2011 навчальний рік». У конференції взяли участь представники вищих навчальних та науково-педагогічних закладів, влади, профспілок та ЗМІ.

 

Протягом конференції було обговорено сучасний стан освіти в Київські області і подальші перспективи її розвитку. Увага учасників семінару була зосереджена на проблемних соціально-економічних питаннях, що виникають на шляху розвитку освітньої системи Київщини. Напередодні навчального року було наголошено на відсутності рівного доступу до навчання -  зокрема, близько семи з половиною тисяч учнів навчаються в другу зміну, школярі у сільській місцевості змушені долати по 10-15 кілометрів щодня, аби дістатися до навчального закладу, існує черга на влаштування до дитсадків – понад 5 тисяч дітей. Вирішення цих проблем, що негативно впливають на якість надання освітніх послуг, потребує будівництва нових сучасних шкіл і дошкільних закладів. На засідання особливо наголошувалося на нинішніх соціально-економічних потребах держави, що вимагають модернізації як структури, так і змісту освіти, чіткої орієнтації освітніх послуг на запити й потреби людей і, що найголовніше, врахування регіональних особливостей кожної території України. Під час обговорення цих питань громада вчителів запросила до слова ректора КОІПОПК, Клокар Наталію Іванівну, аби почути її думку з приводу актуальних проблем галузі. Заслужений діяч освіти, Наталія Іванівна окреслила основні пункти, які потребують особливої уваги влади і суспільства.

Не зважаючи на певні позитивні кроки, зроблені у напрямку модернізації вітчизняної освіти, вони є, на жаль, лише краплею в морі нагальних проблем галузі. Відсутність шкільних автобусів, зростаюча тенденція до занепаду сільської освіти, незадовільний рівень заробітної плати та відсутність соціальних гарантій для вчителів, недостатня кількість необхідних посібників та незабезпеченість учнів доступом до Інтернету - це лише ті проблеми, які видно неозброєним оком.

З-поміж всього іншого, неприйнятним залишається і рівень освіти вчителів, застарілість їхніх знань та неефективність викладацької методології. З цієї точки зору Громадському руху «Разом із тобою» видається деструктивною перспектива закриття єдиного у Київській області інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), який встиг стати зразковим закладом, здобути міжнародне визнання та завоювати авторитет у своїй галузі. Фахівці інституту безперервно стежать за останніми дослідженнями у сфері освіти та науки і прагнуть пристосувати їх до вітчизняних реалій, аби модернізувати навчальний процес, зробити його більш ефективним та відповідним до реальних потреб суспільства. Сучасне становище потребує підтримки закладів та установ, які безпосередньо впливають на розвиток науково-освітнього потенціалу регіону.  

Освітяни та влада опікуються цими питаннями та прагнуть вжити всіх заходів для того, аби підняти освіту до сучасних стандартів. Але на сьогодні, на жаль, державної підтримки явно недостатньо для виконання цього завдання. Тож громада має бути активною та налаштованою на дієву участь у ключових сферах суспільного життя, зокрема, освітньому процесі. Громадська думка може і має бути впливовим чинником прийняття управлінських рішень, що відображаються на якості життя громадян. Наразі справа безпосередньо стосується рівня освіти наших дітей.


Открыть | Комментариев 22

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 1

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 2

Стезею Університету майбутнього вчителя до професії педагога


 

Однією з передумов зростання держави, розвитку економіки, культури, а отже, підвищення рівня життя населення є забезпечення її професійними кадрами, плекання еліти країни. Це постійна, кропітка робота, адже потрібно думати не тільки про день сьогоднішній, а й прийдешній. Таку місію завжди здійснював і буде здійснювати вчитель.

Формувати знання, передавати досвід, мудрість, духовні й матеріальні надбання нащадкам, формувати ціннісні орієнтири дітей і молоді – воістину благородна, почесна, проте відповідальна, нелегка (а іноді й невдячна) справа, результати якої відразу не побачиш.

Потрібно бути справжнім патріотом держави, самовіддано служити їй, любити тих, кого навчаєш, щоб досягти мети – виховати особистість, громадянина, продовжувача діянь і традицій попередніх поколінь.

Так, учитель – професія, гідна пошани. Проте, на жаль, серед сучасної молоді її престиж упав. Не багато випускників шкіл наважується присвятити своє життя педагогіці. На такий вибір молодих впливає чимало всім відомих об’єктивних суспільних причин. А між тим відбувається старіння освітянських кадрів.

Нещодавно міністр освіти і науки Д. Табачник на парламентських слуханнях, де обговорювалися проблеми введення 12-річної загальної освіти в Україні, виділив дане питання як одне з найгостріших. Він зазначив, що кількість учителів віком до 30 років з кожним роком зменшується. За останні чотири роки вона впала з 21 відсотка до 17. А педагогічних працівників пенсійного віку щороку більшає, зокрема порівняно з минулим 2009 роком – на 2,5 тисяч осіб. На даний час у навчальних закладах працюють майже 79 тисяч педагогічних працівників пенсійного віку. Тому сьогодні гостро постала проблема забезпечення країни педагогічними кадрами. Особливо не вистачає вчителів у сільській місцевості.

Зрозуміло, необхідно терміново шукати шляхи вирішення цього питання. І один з варіантів його розв’язання пропонує Київська область.

Для послідовного та регульованого забезпечення навчальних закладів регіону педагогічними кадрами, безперервного розвитку творчого потенціалу кожного вчителя управлінням освіти і науки Київської обласної державної адміністрації розроблена обласна програма «Вчитель» на 2003 – 2012 роки, яка успішно реалізується. Завдання програми мають свої особливості.

Так, важливим напрямом діяльності Головного управління освіти і науки спільно з Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів є поетапне проведення ряду заходів: виявлення педагогічно обдарованих дітей, підвищення їхнього інтересу до педагогічної діяльності, формування у школярів професійних цінностей, ідеалів і переконань, розвиток педагогічних здібностей; створення умов для одержання випускниками закладів освіти педагогічних спеціальностей та закріплення їх за робочими місцями.

З цією метою ще з 2003 року організовано роботу обласного та районних, міських університетів майбутнього вчителя. Для цілеспрямованого функціонування Університету майбутнього вчителя Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів розроблено нормативно-правову базу: «Організаційно-педагогічні засади діяльності Університету майбутнього вчителя», рівневу організаційну структуру та навчально-тематичні плани для слухачів І, ІІ і ІІІ курсів.

Ідея створення Університету майбутнього вчителя виникла в результаті спілкування й співпраці з відомим українським ученим, філософом, дійсним членом  НАПН України, директором Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Іваном Андрійовичем Зязюном.

Як науковець і державник, який надзвичайно вболіває за долю української освіти, її сучасне й прийдешнє, Іван Андрійович, будучи ректором Полтавського педагогічного інституту (зазначимо, в часи «розвиненого соціалізму»), започаткував підготовку майбутніх учителів, добираючи педагогічно обдарованих дітей та бажаючих присвятити своє життя освіті серед учнів навчальних закладів Полтавщини.

Саме тому Іван Андрійович сьогодні палко підтримує всіх, хто причетний  до створення і функціонування у Київській області Університету майбутнього вчителя, тісно співпрацює з обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів, залучаючи до цієї роботи науковців Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.

Головними авторами проекту «Університет майбутнього вчителя», творцями стратегії щодо діяльності університету є Ігор Леонідович Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор (на час створення університету начальник управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації), та Наталія Іванівна Клокар, ректор Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, відомого в Україні й за її межами своїми інноваційними напрацюваннями в галузі післядипломної педагогічної освіти.

Наталія Іванівна очолила групу по розробці організаційно-педагогічних засад діяльності Університету майбутнього вчителя, науково-методичного та навчально-методичного забезпечення його функціонування, навчально-тематичних планів і програм для слухачів, взяла на особистий контроль усі питання, пов’язані з роботою університету.

Університет майбутнього вчителя – це не тільки певна структура, це живий організм, який слід постійно плекати, розвивати, відслідковувати особливості його діяльності, вчасно вносити корективи.

Його слухачі – учні шкіл, підлітки та юнацтво, яким потрібно чітко зрозуміти, у чому полягає специфіка їхньої майбутньої професії, створити належні умови для оволодіння основами педагогіки, набуття первинних професійних навичок, ввести їх в особливий світ «Учительство» так, щоб вони потім ніколи не пожалкували про те, що стали його частиною, а навпаки, гордилися своєю професією, були переконані в її високості й необхідності.

Навчання в Університеті майбутнього вчителя триває три роки та розподіляється на три навчальні курси:

І курс (учні 9 (10) класів) – «Входження в педагогічну професію»;

ІІ курс (учні 10 (11) класів) – «Основи педагогіки та педагогічної майстерності»;

ІІІ курс (учні 11 (12) класів) – «Вступ до спеціальності».

Навчальний рік на кожному курсі університету складає 8 місяців              (з 1 вересня по 1 травня) і завершується проведенням контрольно-узагальнюючих занять, підготовкою й захистом творчої роботи (на І курсі), творчого проекту (на ІІ, ІІІ курсах). Після завершення навчання на ІІІ курсі випускники університету за бажанням та з урахуванням потреб районів, міст отримують цільові направлення для вступу до вищих педагогічних закладів України, що підтримали Київську область в організації роботи з педагогічно обдарованими дітьми й підписали угоди про участь у реалізації завдань Університету майбутнього вчителя. Сьогодні це – Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, Київський національний лінгвістичний університет та ін.

Із слухачами Університету майбутнього вчителя проводяться теоретичні і практичні заняття, в т.ч. й педагогічна практика, індивідуальні консультації. 20% годин навчального плану відводиться на самостійну роботу учнів.

Основними завданнями курсу «Входження в педагогічну професію» є формування у слухачів інтересу до педагогічної діяльності; розкриття суспільної значущості професії вчителя, ролі педагога в забезпеченні прогресу нації; ознайомлення з основними вимогами до особистості вчителя; співставлення школярами власних індивідуальних особливостей із вимогами до особистості вчителя; розроблення індивідуальних програм самовиховання та саморозвитку. Відповідно до завдань сформовані теми навчального плану, при цьому враховано вікові особливості учнів.

У курсі «Основи педагогіки та педагогічної майстерності» головна увага приділяється формуванню у слухачів професійних цінностей та переконань; ознайомлення з основами педагогіки й педагогічної майстерності; залученню учнів до дослідно-експериментальної роботи з проблем педагогіки; виробленню у школярів первинних навичок педагогічної діяльності.

Метою курсу «Вступ до спеціальності» є формування в учнів стійкої професійної спрямованості; ознайомлення з основами майбутньої спеціальності; формування усвідомленого ставлення школярів до необхідності професійного саморозвитку та самовдосконалення; ознайомлення із шляхами й напрямами розвитку особистісних якостей учителя.

Результати вхідного (І курс) та вихідного (ІІІ курс) анкетування слухачів Університету майбутнього вчителя в основному підтверджують правильність побудови структури навчальних планів і програм курсів та наповнення їх змістом, а також дозволяють відстежити зміни щодо усвідомленого вибору учнями майбутньої професії, їхнього особистісного росту.

Так, 87% слухачів – випускників 2009-2010 навчального року, у вихідному анкетуванні зазначили, що за час навчання в університеті підтвердилися їхні сподівання щодо обраної професії. Отже, можемо стверджувати, що зросла мотиваційна готовність учнів, трансформувавшись у свідомий вибір професії. 45% школярів переконані, що повною мірою використають набутий в університеті досвід у майбутній педагогічній діяльності.

Вхідне та вихідне анкетування, а також психолого-педагогічне діагностування слухачів університету дають можливість урахувати пропозиції та побажання учнів щодо вдосконалення змісту навчальних програм, добору форм проведення занять.

Теоретичні і практичні заняття із слухачами Університету майбутнього вчителя проводяться як на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, районних, міських університетів, так і вже названих нами вищих навчальних закладів, де учні прагнуть у подальшому продовжити освіту. Щорічно слухачі Університету майбутнього вчителя беруть участь у Днях відкритих дверей цих педагогічних вузів.

Питанню добору й підготовки тих, хто навчатиме майбутніх учителів, приділяється особлива увага. Це кращі з кращих – вчителі-майстри, які використовують сучасні технології навчання і виховання дітей, особистим прикладом доводять високість праці освітянина, як говориться, «педагоги від Бога», методисти найвищого рівня, справжні професіонали своєї справи. Саме таким спеціалістам довірено підготовку сьогодні ще учнів, а завтра майбутніх колег.

Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів створено систему науково-методичної роботи з освітянами, спрямовану на організацію, координацію, контроль та узагальнення діяльності вчителів, які працюють з педагогічно обдарованими дітьми; здійснюється безперервне підвищення професійного рівня педагогічних працівників – керівників і викладачів районних, міських університетів майбутнього вчителя.

Навчання з ними проводиться у різних формах:

-                             установчі інструктивно-методичні наради на початку року з питань організації та змісту діяльності районних, міських університетів;

-                             науково-практичні семінари за участю провідних науковців країни (зокрема: «Методи психолого-педагогічної діагностики професійної спрямованості та педагогічної обдарованості старшокласників»; «Формування педагогічних здібностей і готовності до педагогічної діяльності слухачів районних, міських університетів майбутнього вчителя»; «Профорієнтація та професійне самовизначення старшокласників»; «Реалії і перспективи допрофесійної підготовки майбутнього вчителя»);

-                             семінари-практикуми на базі відділів освіти районних державних адміністрацій, міських рад, управлінь освіти, управлінь освіти і науки міських рад Київщини «Регіональні аспекти діяльності районних, міських університетів майбутнього вчителя», на яких працівники методичних служб регіонів області, керівники та викладачі районних, міських університетів не тільки діляться досвідом щодо особливостей функціонування Університету майбутнього вчителя, а й обговорюють спільні проблеми щодо навчання педагогічно обдарованих дітей та відшуковують способи їх вирішення;

-                             консультації та ін.

Передбачено також проведення проблемно-тематичних курсів для цієї категорії педагогічних працівників «Організація та зміст роботи з педагогічно обдарованими дітьми», навчально-тематичний план яких розраховано на         96 годин (з них 72 години аудиторні, 24 години – самостійна робота).

По закінченню навчання слухачі курсів захищають авторські проекти, що стають справжнім надбанням для їхніх колег. Кращі з них публікуються у щорічному навчально-методичному посібнику «Університет майбутнього вчителя», в якому висвітлюються результати роботи університету, а також матеріали лекцій, тренінгів, практичних занять керівників і викладачів районних, міських університетів, викладачів обласного інституту, наукових співробітників вищих педагогічних навчальних закладів та наукових установ. Посібник користується великим попитом серед освітян Київщини, а роботи практиків викликають особливий інтерес. Зокрема: «Основні вимоги до особистості вчителя» (автор Семененко О.С., викладач Макарівського районного університету майбутнього вчителя); «Розвиток навичок спілкування» (автор Коваленко М.А., викладач Таращанського районного університету майбутнього вчителя); «Образ учителя в українській літературі»           (автор Іващенко В.М., викладач Яготинського районного університету майбутнього вчителя); «Образ учителя в мистецтві» (автори Величко Л.І., викладач і Шепель О.М.,  керівник Києво-Святошинського районного університету майбутнього вчителя); «Форми організації інтерактивного навчання» (автор Кутова А.О., керівник Баришівського районного університету майбутнього вчителя); «Все залежить від тебе». Психологічне здоров’я – запорука успіху» (автор Піша О.В., викладач Володарського районного університету майбутнього вчителя) та ін.

До навчання керівників і викладачів районних, міських університетів, учнів Університету майбутнього вчителя, крім співробітників Київського обласного інституту післядипломної освіти, залучаються науковці й викладачі вищих навчальних закладів України. У статті вже згадувались деякі з цих установ, проте то не повний перелік. До нього слід додати Інститут обдарованої дитини, Інститут проблем виховання НАПН України, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський університет імені Бориса Грінченка, механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ін.

 

Опікуються діяльністю районних, міських університетів майбутнього вчителя і районні державні адміністрації та міські ради, що безумовно, зацікавлені у формуванні кадрової політики в регіоні. Відділи, управління освіти районних державних адміністрацій, міських рад тримають на особливому контролі питання, пов’язані з роботою університетів. За їхніми наказами призначаються керівники й викладачі університетів, затверджується розклад занять, визначаються місця їх проведення і, звичайно ж, вирішуються питання надання цільових направлень випускникам університетів для навчання за кошти держбюджету та подальшого їх працевлаштування.

За сім років існування в районних, міських університетах майбутнього вчителя навчалося біля 8 тисяч учнів Київщини. Більше 2 тисяч випускників отримали цільові направлення. Студентів педагогічних вузів, які навчаються за кошти держбюджету понад тисяча, з них 85% - вихідці із сільських регіонів.

Маємо перші ластівки – 114 вихованців Університету майбутнього вчителя – випускники 2003-2004, 2004-2005 навчальних років, у 2009 році закінчили вищі педагогічні навчальні заклади і вже працюють у школах області (інші продовжують навчання),  при чому більшість з них не тільки повернулась у рідні райони й міста, а щонайголовніше, в рідні школи; 87% працевлаштовано в закладах освіти сільських регіонів.

Усі вони з вдячністю згадують роки навчання в Університеті майбутнього вчителя, висловлюють своє захоплення й шану викладачам:

«Першою сходинкою моєї педагогічної кар’єри став районний університет майбутнього вчителя. Всі викладачі – професіонали своєї справи, дали нам безцінне: впевненість у правильному виборі професій, можливість пізнати себе, а ще – первинні знання з основ педагогіки, завдяки яким я стала студенткою Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Вдячні тим людям, які доклали зусилля до формування нас як майбутніх педагогів» (Марина Оберемчук, практичний психолог Макарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2).

«Саме районний університет майбутнього вчителя надихнув на творчість, переконав у необхідності й важливості професії вчителя, дав можливість вступити до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди» (Тетяна Лубчук, учитель біології Капустинського навчально-виховного об’єднання Володарського району).

«Після закінчення районного університету майбутнього вчителя у той же рік вступив до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди за цільовим направленням. І тоді вже знав, що на мене чекає місце в рідній Забуянській школі, де працює вчителькою української мови і літератури моя мама. Мав достатню підготовку для навчання у педвузі і був спокійний щодо працевлаштування, впевнений у тому, що потрібен як учитель. Завдячую всім, хто вніс часточку себе у моє виховання і становлення як педагога» (Олександр Сорокін, учитель трудового навчання та основ інформатики Забуянської загальноосвітньої школи І-ІІІ  ступенів Макарівського району).

А Тетяна Сокольчук, учитель початкових класів і основ інформатики також рідної, Козичанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Макарівського району, не тільки щиро дякує викладачам Університету майбутнього вчителя за знання, уміння, допомогу в самовизначенні, а й переконана, що її професія допомагає їй відчути свою необхідність, значущість:

Я щоранку заходжу у клас.

На дитячих обличчях – усміх.

Що я варта, діти, без вас?

Ви – натхнення моє, мій успіх!

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу у клас.

Я – учитель! Я вчити мушу!

Отже, проблему забезпечення навчальних закладів педагогічними кадрами потрібно й можна вирішити. Є різні способи її розв’язання. Одним із них Київська область вважає діяльність Університету майбутнього вчителя.

Сьогодні склад педагогічного загалу Київщини поповнюється. Відбувається поступове врегулювання потреби в педагогічних кадрах районів і міст. Життя вносить свої корективи. У зв’язку з відсутністю потреби в педагогічних кадрах припинили діяльність університети майбутнього вчителя у містах Василькові, Ржищеві, Славутичі, Фастові та Білоцерківському районі. І навпаки, відновив свою роботу університет майбутнього вчителя у Борисполі. Проте це не означає, що в цих регіонах не займаються питанням педагогічно обдарованих дітей, адже існує обласний університет, який пропонує різні форми навчання, в тому числі й дистанційну. Педагогічну практику за такої форми учні проходять у школах, де навчаються.

Нагальною є проблема, що виникла у зв’язку із запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання та змінами у правилах вступу до вищих навчальних закладів. Тому в даний час Головним управлінням освіти і наки Київської обласної державної адміністрації та Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів узгоджуються питання вступу випускників Університету майбутнього вчителя до педагогічних вузів на засадах позаконкурсного прийому.

Будь-які проблеми можна вирішити, якщо дійсно цього хочеш. Головне, не стояти на місці, не чекати готових варіантів розв’язків, а діяти. Університет майбутнього вчителя Київщини – тому підтвердження.

 

Керівники регіональних університетів

майбутнього вчителя:

Корабельська О.П. (Макарівський район),

Остапчук У.В. (Володарський район),

Тимошенко В.Г. (Таращанський район),

Індовська Т.О. (м. Березань),

Пастушенко К.А. (м. Ірпінь)


Открыть | Комментариев 1



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Метки

ОБОЗ.ua