Україна - перша в світі за темпами вимирання населення


Тривалість життя українців збільшилася вперше за 100 років. Однак населення продовжує вимирати. Громадський рух «Разом із тобою» представляє картину демографічної ситуації в Україні.

 

Тривалість життя українців збільшилася на 1,3 року вперше за 100 років. За період з 2007 року по 1 січня 2009-го медики спостерігали збільшення тривалості життя українців на 1,3 року. Такі дані у Львові оприлюднив екс-міністр охорони здоров'я Микола Поліщук. Екс-міністр пояснив, що тривалість життя збільшується вперше з 1906 року. Середня очікувана тривалість життя в Україні становить для чоловіків майже 63 роки, для жінок - 74.

 

Однак така тенденція не впливає поки що на місце, що займає Україна за тривалістю життя серед країн світу. Середня тривалість життя в Україні на 11 років нижча, ніж у країнах Європи, та на 8 років нижча, ніж у сусідній Польщі. Особливо трагічно на цьому тлі виглядає надсмертність не тільки дітей або людей похилого віку, а саме чоловіків працездатного віку. Причинами цього насамперед, умови праці чоловіків, які зайняті у галузях з високим ризиком травматизації, зокрема, у металургійній, хімічній промисловості, та поширеність шкідливих звичок – куріння та надмірне вживання алкоголю. 

 

Сьогодні українці потерпають від поєднаної дії економічної, екологічної та демографічної криз, які підсилюють одна одну і не дають вийти на шлях підвищення якості життя. 

Крім того, за останні 10 років кількість населення в Україні знизилася на три мільйони 889 тисяч осіб, або на 7,7%. При чому найбільші втрати спостерігаються це - регіони, починаючи з Кіровоградської області, на схід і південь. Цю зону експерти називають "чорний пояс України". Цьому сприяє структурна зайнятість на потужних промислових виробництвах. Важливим чинником є погана екологія, зокрема неякісна питна вода, і специфічний спосіб життя - саме в східних регіонах країни найбільший відсоток людей хворих на алкоголізм. Тут поєднуються процеси зниження народжуваності, зростання смертності та міграційного вибуття. Найменше людських втрат у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській та Рівненській областях, бо у цих регіонах спостерігається досить високий рівень народжуваності та відносно низька смертність.

 

Щорічно втрачається майже третина жінок від екстрагенітальних патологій, що ускладнюються вагітністю та пологами. Особливе занепокоєння у лікарів викликаються випадки смертні вагітних від кровотеч – 24% серед усіх причин смертності. 

 

Україна - перша в світі за темпами вимирання населення. За показниками сметрності Україна випереджає Європу в три-чотири рази. Найчастіше у нас вмирають від куріння - щорічно 100-110 тисяч (з них 10% пасивні курці), від алкоголізму - понад 40 тисяч щорічно, і травматизму. Також, у порівнянні з цивілізованими країнами, тривалість здорового життя у нас на 15 років менша.

 

60% отруєнь серед дітей спричинені алкоголем і 20% - токсичними речовинами. В Україні відсутній реальний контроль алкогольної поведінки дітей та молоді. На відміну від цивілізованих країн світу, Україна і досі не має основ законодавства щодо алкоголю, наркотиків чи психотропних речовин. Нещодавно Громадський рух «Разом із тобою» повідомляв, що 10% українських дітей вживають наркотики. Попри такі тривожні дані, в Україні немає жодного дитячого токсикологічного центру для надання кваліфікованої допомоги.

 

В Україні нетипова структура смертності - третину від померлих становлять люди допенсійного віку. В нашій країні більш як 40 відсотків юнаків 16-18-річного віку не мають шансів дожити до 60-річного віку. Непокоїть і той факт, що за останні 15 років населення України скоротилося більш як на 5 мільйонів. За цей час народжуваність зменшилася на 40 відсотків, а смертність збільшилася на 30 відсотків. Невпинно зростає смертність серед населення працездатного віку - протягом 2000-2005 років смертність чоловіків у працездатному віці виросла на 12,2 відсотка, серед жінок - на 9 відсотків.

 

Як повідомляють фахівці, основна причина глибинних процесів депопуляції - висока смертність нашого населення, так, 65% новонароджених хлопчиків не доживають до 65 років. Одним з важливим чинників депопуляції української нації є міграція. За кордоном працює 2 мільйони українців. І проблема не в тому, що люди їдуть працювати, а в тому, що вони в що б те не стало хочуть залишитися в інших країнах, і вивезти туди свої сім'ї. Інший аспект трудової міграційної проблеми те, що в Україні залишаються бездоглядними діти працівників, часто кинуті напризволяще.

 

В той же час, середня тривалість життя у світі зростає. З 1950 року середня тривалість життя в більшості регіонів світу значно зросла і тепер складає 68 років та більше. Про це йдеться в доповіді Організації об'єднаних націй. Найбільше зростання помічене в Китаї та Індії, де середня тривалість життя зросла на 30 років — до 72 і 68 років відповідно. Поліпшення показників пов'язують з розвитком медицини, а також поліпшенням харчування і умов життя. Найбільш слабкий прогрес відзначено в Африці. Експерти пов'язують це з епідемією ВІЛ/СНІД в багатьох країнах континенту. Середня тривалість життя в африканських країнах не перевищує 55 років.

 

Нагадаємо, що у серпні чисельність населення України зменшилася на 65 тис. 770 осіб і на 1 вересня 2010 року становила 45 млн 831 тис 408 осіб.

Открыть | Комментариев 43

В Україні зростає гендерна нерівність


 

 

В 80-х роках жiнки з усього свiту започаткували активний мiжнародний рух за права жiнок. Наслiдки цiєї дiяльностi особливо вiдчутнi на мiжнародному рiвнi. Держави перше в iсторiї виявили пiдтримку захисту прав жiнок i визнали його своїм «високоприоритетним завданням». Яким чином проводиться і чи проводиться гендерна політика на українських теренах розповідає Громадський рух «Разом із тобою».

Аналітики Світового економічного форуму (СЕФ) опублікували рейтинг рівноправ’я статі у 134 країнах. Україна опустилася на дві сходинки і зайняла 63 місце у рейтингу рівноправ’я жінок та чоловіків Global Gender Gap 2010. Перші рядки в рейтингу традиційно займають країни північної Європи, що відрізняються соціально орієнтованою економікою.

Експерти порівняли можливості, якими володіють чоловіки і жінки, за чотирма основними показниками: участь в економічному житті і просування по службі, доступ до освіти, представленість у політиці, стан здоров`я.

Рейтинг, який щорічно публікується з 2005 року, вдруге поспіль очолила Ісландія. Норвегія і Фінляндія розмістилися на другій і третій сходинках, помінявшись місцями в порівнянні з минулим роком. У першу десятку ввійшли також Швеція, Нова Зеландія, Ірландія, Данія, Лесото, Філіппіни і Швейцарія. Росія піднялася в опублікованому рейтингу одразу на 6 позицій і посіла 45-е місце. Білорусь і Узбекистан не потрапили до огляду через відсутність доступу до останніх даних. Серед країн колишнього Радянського Союзу, що не входять до СНД, Латвія розташувалася на 18-му місці, Литва - на 35-му, Естонія - на 47-му, Грузія - на 88-му.

Франція втратила одразу 28 позицій, опустившись на 46 місце в результаті того, що кількість жінок в уряді країни зменшилася за останній рік. Індекс Сполучених Штатів навпаки, виріс на 12 рядків до 20-го місця, що відбулося вперше з того моменту, як публікується рейтинг. Експерти пов`язують це із зростанням жінок у нинішній президентській адміністрації і скороченням розриву в заробітній платі між чоловіками і жінками.

Наразі за показниками рівноправ’я статі Україна знаходиться далеко від передових держав, де цьому питанню приділяється серйозна увага. За неофiцiйними даними (офiцiйнi данi з цiєї проблеми вiдсутнi) кожна 5 жiнка в Українi є жертвою домашнього насильства. Фактично, в Українi до сьогоднiшнього дня немає реабiлiтацiйних центрiв для жертв домашнього насильства, якi стали нормою для цивiлiзованих країн. Органи внутрiшнiх справ обирають у подiбних ситуацiях тактику «невтручання у внутрiшньо сiмейнi конфлiкти». Традицiйнi стереотипи масової свiдомостi суттєво обмежують можливостi кар'єрного росту для жiнок та негативно впливають на їх сiмейнi вiдносини як тiльки вони добиваються перших успiхiв.

Керівник відділу країн Східної Європи Фонду імені Гайнріха Бьолля у Берліні Вальтер Кауфманн зазначив, що в Україні варто більше приділяти уваги гендерній освіті. «Сьогодні розвивати гендерну освіту важко, коли у суспільстві панує неопатріархальна ідеологія – чоловік має бути сильним, мовляв, бути главою сім'ї, а жінка просто бути щасливою і сидіти вдома, розвинута гомофобія тощо», - вважає Кауфман. Координатор системи ООН в Україні Олів'є Адам наприкінці вересня наголосив на необхідності усунення гендерної нерівності в Україні.

Нагадаємо, що у липні уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова просила прем'єр-міністра Миколу Азарова прискорити розробку проекту загальнодержавної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2016 року.

Громадський рух «Разом із тобою» вважає, що змiни у становищi жiнок в Українi можливi лише за умови послiдовної державної гендерної полiтики в данiй сферi. Домогтися зрушень у цій сфері можливо залученням уваги місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадськості до проблем гендерної рівності, популяризації педагогічного досвіду, пов'язаного із впровадженням гендерних підходів в освіту.


Открыть | Комментариев 21

У світі голодують більше мільярда людей. Чи загрожує недоїдання українцям?


З огляду на зростаючу тенденцію до подорожчання продуктів харчування, Громадський рух «Разом із тобою» цікавиться, чи не загрожує українцям недоїдання через неспроможність забезпечити собі необхідний для нормального життя щоденний раціон.

Глобальний індекс голоду, який щороку складається Міжнародним дослідницьким інститутом продовольчої політики, показав, що на сьогоднішній день у світі недоїдають більше мільярда осіб. При чому найбільшу частку голодуючих складають діти. Найвищий рівень голоду зафіксовано в африканських країнах, розташованих на південь від Сахари, і в Південній Азії. Найгірша ситуація наразі у Конго: індекс голоду підвищився тут на 65% за останні десять років.

Організація ООН з продовольства і сільського господарства визначає голод як споживання менш як 1,8 тис. кілокалорій на день. Це мінімум, необхідний для здорового і активного життя. При вирахуванні індексу голоду враховують кількість людей, які відчувають дефіцит калорій у споживаній їжі, кількість дітей віком до 5 років, у яких нестача ваги, і рівень дитячої смертності. Автори доповіді відзначають, що кількість голодуючих у світі зменшувалася у період з 1990 до 2006 роки, однак останніми роками цей показник почав підвищуватися.

Серед країн, рівень недоїдання в яких наближається до критичної позначки, дослідники зазначають такі країни СНД, як Азербайджан, Вірменію та Грузію. На думку укладачів доповіді, збільшення негативних показників пов`язане зі зростанням цін на продовольство і з світовою економічною кризою. Яка ж ситуація на українських теренах?

Підвищення цін на продукти – це загальносвітова тенденція. За останній рік продукти харчування в світі подорожчали в середньому на 6-7%. Ціни на продукти продовжують зростати і в Україні: спочатку подорожчала гречка, потім молоко, яйця і ряд інших товарів. Ходять чутки, що істотно збільшиться вартість картоплі, цибулі, моркви, хоча в осінній період ціни на ці овочі зазвичай знижуються. Наша країна є частиною світового ринку, тому на неї прямо впливають загальні тенденції, однак для українців такі зміни значно відчутніші, ніж для громадян західних держав. Там заробітна плата населення значно вища, ніж у нас, і витрати на продукти у них складають втричі меншу частину доходу, ніж в українців. Крім того, світові тенденції підсилюються внутрішньою інфляцією і, з огляду на низький рівень доходів громадян, можуть набути загрозливих обертів.

Автори вищезазначеного дослідження вважають, що скороченню числа голодуючих значно сприяє продуктивність і економічний розвиток держав. На жаль, Україна демонструє протилежну динаміку. Керівництво нашої держави не працює над збільшенням об`ємів виробництва сільгосппродукції, вітчизняне господарство знаходиться у занепаді, і Україна виявляється цілком залежною від світових процесів, водночас залишаючись не готовою до них. Судячи з усього, навряд чи можна сподіватись на суттєве покращення ситуації найближчим часом. Пригнічене становище економіки та сільського господарства продовжує загострюватись, тож для оптимістичних прогнозів приводів немає. З огляду на сукупність цих обставин, цілком скоро Україна може опинитись поряд із Грузією у ряді держав, громадянам яких загрожує недоїдання.


Открыть | Комментариев 83

Відтепер молоко і масло по кишені не кожному


 

 

Громадський рух «Разом із тобою» продовжує розповідати про те, як із наближенням холодів один за одним дорожчають основні продукти харчування.

 

Як вже повідомляв Громадський рух «Разом із тобою», провідні експерти ще влітку попереджали, що на Україну очікує ріст цін на харчі. В Україні стрімкими темпами дорожчають основні продукти: більше ніж вдвічі підвищилася ціна на яйця, а вартість м'ясо досягла максимуму за десять років. Підвищення цін на найпоширеніші продукти харчування почалося ще з літа, коли по всій країні майже вдвічі подорожчала гречка. Як підрахували експерти Громадського руху, в порівнянні із літніми цінами до кінця осені базові продукти коштуватимуть в середньому на 25-30% дорожче. Так, до кінця осені виростуть ціни на цукор, овочі та м’ясо, через різке подорожчання зерна на світових ринках (до 2%) подорожчає хліб. Нещодавно заявили про себе і виробники твердих сирів - повідомили, що змушені піднімати ціни, адже сировина - молоко - для них подорожчала на 98%. Тому в жовтні «Російський» сир обіцяють по 105-115 грн. 

 

Молоко, що ще місяць тому коштувало в середньому 4 грн., тепер можна продається ще на гривню дорожче. Далі - цікавіше: незабаром цей невід’ємний продукт подорожчає ще на 10%. Дефіцит буде найбільш відчутним у грудні. На ринках літр молока прогнозовано підскочить на 5 грн., хоча вже зараз продається за ціною 8-10 грн. На чверть подорожчають також вершкове масло, сир і йогурти, зазначають виробники молочної продукції. Експерти кажуть, що на «соціальне» пакетоване молоко виробники будуть стримувати ціну. А от продукти високого класу, як-от, дорогі йогурти, сир і твердий сир, будуть відчутно дорожчати, адже підприємствам потрібно заробляти.

 

Громадському руху «Разом із тобою» залишається лише нагадати, що рейтинг осінніх негараздів очолюється подорожчанням продуктів, однак ним не вичерпується. Почесне місце тут займає перспектива зростання оплати за проїзд у громадському транспорті. Незважаючи на обурення громадян, найближчим часом їхні витрати на проїзд до місця роботи все ж таки помітно виростуть. В залежності від видів транспорту та кількості пересадок, на дорогу туди і назад містянам доведеться витрачати в середньому від 15 до 20 гривень. За попередніми оцінками експертів, осінь-2010 ознаменується зростанням тарифів також і на опалення: в середньому, власнику однокімнатної квартири доведеться щомісяця сплачувати за комунальні послуги на 40 гривень більше.

 


Открыть

Громадський рух «Разом із тобою» сердечно вітає українських педагогів із Днем вчителя!


 Щорічно в першу неділю жовтня Україна святкує День працівників освіти. Однак школярі традиційно вітають своїх вчителів ще у п’ятницю. В цей день кожен необхідно згадує з теплотою та вдячністю першу школу і першого вчителя.

Громадський рух «Разом із тобою» приєднується до всіх, хто відзначає сьогодні це урочисте і зворушливе свято. Ми сердечно вітаємо вчителів та працівників освіти Київщини та всієї України, що гідно та віддано служать своєму високому покликанню! Ми безмежно вдячні за вашу працю та ту любов, що ви даруєте нашим дітям, не зважаючи на далекі від належних умови, в яких працює більшість із вас. Ми бажаємо вам наснаги та духовних сил для того, аби завжди відповідати благородному духу вашої професії. А також зичимо віри у те, що покоління, яких ви виховуєте, пам’ятають про вас та ваші потреби і зроблять все можливе заради вашого добробуту.

 Зі святом вас, наші педагоги! 

 Громадський рух «Разом із тобою»

 

 


Открыть

Переважна більшість українців - хворі


Українці байдужо ставляться до проблем зі здоров’ям, заявляють дослідники

 

В Україні провели масштабне дослідження, мета якого полягала в тому, щоб виявити, наскільки українці дійсно турбуються про свою головну цінність - здоров'я. Експерти опитали тисячу людей із Києва, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Донецька та Львова. 

Як з'ясувалося, більшість українців визнають, що ведуть неправильний спосіб життя, мають проблеми зі здоров'ям, але при цьому не вважають ситуацію, що склалася, серйозною, зазначають у Київському міжнародному інституті соціології, який проводив анкетування з 20 серпня по 3 вересня 2010.

- Результати дослідження показують, що 88% українців мають ті чи інші проблеми зі здоров'ям, але тільки 29% українців - жителів великих міст - сприймають це як проблему. А необхідність в оздоровленні та очищенні організму усвідомлюють лише 57% респондентів, проте більшість з них не знає, які методи найбільш ефективні. При цьому здоровими можна назвати лише 12% нації "- розповідають організатори опитування.

Громадський рух «Разом із тобою» додає, що з-поміж іншого українців долає синдром хронічної втоми. Знайома картина для багатьох жителів великих міст. Лікарі застерігають - це перші симптоми серйозних захворювань. Поки в нашій традиційній медицині мало звертають уваги на подібні скарги, а от на Заході медики сильно стурбовані. Вони стверджують, що до 2010 року більшість лікарняних листів будуть виписувати саме через хронічну втому.

 

Така сумна статистика свідчить лише про те, що стан соціальної сфери та умови життя громадян призводять до стрімкого занепаду безперечних цінностей, що ними у всіх розвинених країнах опікуються у першу чергу. 

Открыть | Комментариев 16

Що курять українці?


Результати недавнього глобального дослідження ВООЗ свідчать, що за останні 5 років кількість українців, що палять щодня, в Україні скоротилося на 27%, при цьому одним з основних двигунів зниження кількості курців стало підвищення акцизів на тютюн. Однак чи відповідають дійсності такі висновки?

 

Опитування ВООЗ на тему «Зниження негативного впливу паління на здоровя українців до 2012 року» проводилось нещодавно серед членів домогосподарств у віці від 15 років і старше. Інформація збиралася за допомогою кишенькових електронних пристроїв. Всього було опитано 8173 респондента. Так, згідно з результатами опитування, якщо в 2005 році щодня в Україну курили 14,1 млн. осіб, з них 10,7 млн. чоловіків (62,3%) і 3,4 млн. жінок ( 16,7%), то в 2010 р., кількість щоденних курців в Україні знизилося до 10,2 млн. чоловік (8,3 млн. чоловіків і 1,9 млн. жінок), або на 27%. У цілому ж в Україні на момент проведення опитування курили тютюн 28,8% дорослих у віці 15 років і старше, або близько 11,5 млн. жителів. Крім того, опитування показало, що більше половини (53,2%) нинішніх щоденних курців викурює 16 або більше сигарет на день.

 Однією з основних причин, яка сприяла настільки сильному скороченню числа курців в Україні, стало відчутне підвищення ставок акцизного збору на тютюнові вироби, сказано в дослідженні. Нагадаємо, в поточному році ставки акцизного збору на тютюнові вироби були підвищені з 1 червня 2010 року. У 2009 році акцизи на тютюнові вироби в Україні підвищували тричі. Підвищення акцизів, у свою чергу, призвело до відчутного зростання ціни сигарет в роздробі і зниження їх доступності для населення. 

 

Зі свого боку виробники тютюнових виробів вважають, що внаслідок підвищення акцизів українці менше курити не стали, а зниження продажів легальної продукції заповнили контрабандні сигарети. Представники тютюнової галузі Україна вважають заявлену в глобальному опитуванні кількість курців в країні (28,8%) в 2010 році сильно заниженою. За їх даними, число курців набагато більше, і їх частка у загальному населенні країни становить близько 39%. 

 

Тютюнники вважають таке стрімке зниження кількості курців за такий короткий період неможливим. Багато країн на це витрачають десятиліття, щоб знизити кількість тютюнозалежних на принаймні на кілька відсотків. Невже Україна настільки унікальна, що змогла на третину скоротити поширеність цієї згубної звички серед населення лише за кілька років? – питають вони. І справді, якби так просто можна було відучити людей від куріння, то, напевно, весь західний світ давно б кинув палити, враховуючи ціни на сигарети в Європі.

 

Справжня причина хибних результатів, на думку виробників тютюну, полягає в тому, що при підрахунку кількості курців не враховувалося число нелегальних сигарет у країні. Однак кордони України залишаються прозорими для нелегального ввезення сигарет. Зі свого боку тютюнники говорять про зростання контрабандної продукції і підробок. 

Нагадаємо, з 10 червня по 6 липня 2010 Держспоживстандарт перевірив у 24 областях України 391 об'єкт торговельної мережі, який продавав сигарети. При цьому в 91 випадку (23%) були виявлені сигарети, виготовлені на території іноземних держав (переважно в Росії та Молдові): на упаковці тютюнових виробів присутні медичні попередження, виконані іноземними мовами та іноземні марки акцизного збору. Отож, підвищення роздрібної ціни на цигарки спричинило не так зниження потреби в них, скільки посилення попиту на більш дешевий контрабандний тютюн.

 

Представники української тютюнової галузі стверджують, що ціни на деякі сигарети на внутрішньому ринку значно вище цін сигарет, наприклад, в Молдові, що робить їх нелегальний експорт в Україні вигідним. Відповідно, у разі можливого подальшого підвищення акцизів на тютюн, ціни на українські сигарети виростуть ще більше, що спричинить за собою збільшення імпортних контрабандних сигарет. 

 

Як повідомляв Громадський рух «Разом із тобою»,  Україна займає друге місце в світі за часткою курців серед населення.

Открыть | Комментариев 22

На зиму Україна залишиться без яєць та м’яса


 

В Україні стрімкими темпами дорожчають основні продукти харчування: більше ніж вдвічі підвищилася ціна на яйця, а ціни на м'ясо досягли максимуму за десять років.

 

Оптово-відпускні ціни на курячі яйця в Україні зросли за місяць більш ніж в 2 рази, про що свідчать дані Міністерства аграрної політики. 

 

На 17 вересня оптово-відпускні ціни на курячі яйця підвищилися більш ніж у 2,2 рази, з 2,75 до 6,23 гривень за 10 штук. При цьому мінімальна ціна в областях становила 3,83 гривень за 10 шт., а максимальна - 7,7 гривень за 10 шт. За даними ЗМІ, на 15 вересня середня роздрібна ціна на яйця в деяких торгових мережах Києва становила 7,12 гривень за 10 шт., у той час як на 12 серпня - 5,91 гривень за 10 шт. Нагадаємо, найбільший в Україні виробник курячого яйця - компанія "Авангард" наприкінці серпня прогнозувала, що значне зростання цін на зернові в Україні призведе до подорожчання курячого яйця в II півріччі 2010 року.

 

Водночас через катастрофічні темпи зростання цін на м’ясо цей продукт стає все менше доступним. Внаслідок сильного подорожчання зерна в 2010 році, яке використовується як корм для худоби, у другій половині вересня ціни на м'ясо в Україні досягли найвищого рівня за останні 10 років. Про це повідомили Українському клубі аграрного бізнесу (УКАБ).

Наприкінці вересня ціни на м'ясо збільшилися на 3-5 гривень за кг у залежності від регіону і виду м'яса, повідомляють експерти. Зростання, за її словами, обумовлене, перш за все, подорожчанням худоби в живій вазі, що пов'язано з використанням для відгодівлі фуражного зерна, придбаного вже за вищими цінами, ніж двома-трьома місяцями раніше.

Так, найбільш помітно подорожчала яловичина, що пов'язано зі скороченням поголів'я худоби та пропозиції його на забій, а також відсутністю конкуренції з боку імпортерів. За даними моніторингу ринку м'яса і м'ясопродуктів УКАБ, на 21 вересня за биків понад 400 кг вже платили 14,5-15 гривень за кг, тоді як на початок вересня ціни не перевищували 13 гривень за кг. Яловичина вищого гатунку станом на 21 вересня подорожчала до 47 гривень кг з 42 гривень за  кг (оптова ціна) на початок місяця. Менш помітно змінилися ціни на ринку свинини, чому сприяв імпорт напівтуш з Європи за ціною 23-24 гривень за кг. Аналогічна українська свинина досягає в ціні 33 гривень за кг.

 

Нагадаємо, на початку вересня Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (FAO) повідомила, що ціни на м'ясо в серпні на світових ринках зросли до найвищого рівня за останні 20 років.

 

Як повідомлялося, серед продуктів харчування в серпні 2010 року у порівнянні з ціною в липні найбільше подорожчали масло вершкове і молоко. У зв’язку із цим Мінагрополітики заявило про можливість імпортних поставок цих продуктів, якщо в цьому виникне необхідність.

 

Громадський рух «Разом із тобою» повідомляв, що підвищення цін на найпоширеніші продукти харчування почалося ще з літа, коли по всій країні майже вдвічі подорожчала гречка. Однак, якщо цю проблему пов’язують із наближенням виборів, то проблема м’яса значно серйозніша. Есперти вважають, що причина подібних наслідків це стрімке старіння і вимирання села і вирощувати худобу вже немає кому. Багатогектарні пасовища в Центральній Україні заростають бур’янами через відсутність худоби в необхідній кількості. На те, щоб виростити корову, необхідно приблизно 5 років, що занадто важко для селян старшого покоління та не викликає бажання займатись цим – у молодшого. В той же час приватники закупають молоко по 1.5-1.8грн. за літр, а живу худобу по 12-14 грн. за кг, потім перепродаючи втричі дорожче. Тож проблема із продуктами харчування укорінена у цілковитому занепаді села та відсутності належної уваги до цієї проблеми. Дуже схоже на те, що скоро Україна взагалі залишиться без селянства і імпортувати з Китаю доведеться не тільки гречку.

Открыть

Київ – одне з найдорожчих міст світу


У рейтингу "дорогого життя" Київ - на 58-ому місці. Такі дані щорічного дослідження Prices and Earnings за 2010 рік, що проводиться швейцарським банком UBS. Експерти враховували ціни, зарплати, купівельну спроможність населення і річне коливання курсів долара і євро. В порівнянні з минулим роком, ми піднялися на одну позицію в сторону подорожчання — були на 59-му місці. Громадський рух «Разом із тобою» вирішив детальніше поцікавитися показниками Києва в порівнянні із іншими країнами рейтингу.

 

У дослідженні міститься огляд середніх цін на товари і послуги, розміри зарплат в 73 містах світу. Для складення рейтингу в якості базового міста було обрано Нью-Йорк, вартість проживання в якому взяли за 100%. Місячне проживання у Києві у перерахунку на долари обходиться на 51,8% дешевше. Однак місячна зарплатня складає тут лише 13% від нью-йоркської. По рівнях заробітків Київ виявився в кінці списку – на 66 місці (у 2009 році – на 65), що співставно із заробітками в столиці Єгипту. Менше всього заробляють в Мумбаї та Делі, однак і ціни там відповідно найнижчі. 

 

Лідери рейтингу за вартістю життя — Осло (1-е місце), Цюріх (2-е) і Женева (3-е), хоча тут зафіксовані і найвищі зарплати. Згідно з дослідженням UBS, працівники в Копенгагені, Цюриху, Женеві і Нью-Йорку заробляють більше інших. При цьому безсумнівним лідером за рівнем заробітку є Цюріх. З огляду на валовий розмір зарплат і фіскальну політику, Швейцарія - найзручніша країна для заробітку. Жодне з міст, що беруть участь в порівнянні, не дозволяє робочим приносити додому більше доходу щомісяця, ніж Цюріх і Женева.

 

В той же час, Києву при низькій середній зарплатні за рівнем цін вдалося обійти такі міста, як Мехіко та Буенос-Айрес. Дешевші за нас столиці країн Євросоюзу Братислава (59 місце) та Таллінн (61-е), а також Софія (66-е) і індійське місто Мумбаї, яке замикає список з 73 мегаполісів. У Києві індекс заробітних плат складає 11,0 (чистий дохід) та 12,3 (валовий дохід) в порівнянні з індексом Нью-Йорка, встановленому на позначці 100. Для порівняння, індекси зарплат у Москві складають 26,3 та 30,9 пункту.

 

Починаючи з 1970 року UBS використовує як індикатор для цього дослідження "Big Mac", кілограм рису і кілограм хліба. Згідно з дослідженням-2009, жителі міст повинні працювати в середньому 37 хвилин, щоб заплатити за "Big Mac", 22 хвилини за кілограм рису і 25 хвилин - за кілограм хліба. У цьому році в якості продукту-індикатора також використовується непродовольчий продукт - плеєр "iPod".

 

Лідерами "Індексу Big Mac", як і в минулі роки, виявився Токіо, а також міста Північної Америки і Західної Європи - з діапазоном від 12 до 20 хвилин. Для порівняння, середній працівник в Найробі (столиця Кенії) доведеться попрацювати більше 2,5 годин, щоб заплатити за "Big Mac".

 

Цього року в дослідженні вперше як індикатора застосовувався також непродовольчий товар. Плеєр "iPod nano" (з обсягом пам'яті 8 Гб) є ідеальним прикладом глобального продукту. Результати дослідження показали сильні відмінності.

 

Так, середньостатистичний працівник в Цюріху або Нью-Йорку може купити "iPod nano" в магазині "Apple" після 9 годин роботи. З іншого боку, працівники у Мумбаї (Індія) змушені будуть пропрацювати 20 дев'ятигодинної змін - практично еквівалент щомісячної зарплати - щоб купити цей гаджет. У Києві працівнику знадобиться в середньому 45 хвилин, щоб заробити на "Big Mac", 21 хвилину - щоб купити кілограм хліба, 32 хвилини - кілограм рису і 82 години - щоб дозволити собі "iPod nano". Для порівняння, москвич заробить на "Big Mac" за 21 хвилину, на кг хліба - за 10 хвилин, на кг рису - за 12 хвилин, а на "iPod nano" - за 36 годин. Аналогічні показники в Софії становлять 56 хвилин, 18 хвилин, 44 хвилини і 78 годин.

 

У Києві 4-кімнатні апартаменти оцінюються в $ 3150 на місяць (максимум), $ 2000 (в середньому) і $ 1370 (мінімум), немеблірованние 3-кімнатні - у $ 1580, $ 760 і $ 550, середня орендна плата - $ 250 на місяць. У Києві вартість обіду в ресторані оцінюється в $ 33, ніч у 5-зірковому готелі - $ 420 (номер на двох, включаючи сніданок), в 3-зірковому готелі - $ 110.

 Неважко помітити, що рівень сереньомісячного заробітку громадян та вартість життя зазвичай відповідають один одному – як в Осло, так і в Мумбаї. Однак, цього не скажеш про Київ – ціни на проживання, харчування та придбання товарів відповідають середньоєвропейським, що, в той же час, не стосується рівня заробітку киян.


Открыть

Чиновники Київщини: велосипед чи розкішне службове авто?


 

Заради економії державних коштів і часу та збереження екології чиновники Євросоюзу, деяких країн СНД та навіть Африки поступово змінюють службові автомобілі на велосипеді. В той же час, українські можновладці продовжують витрачати мільйони на найдорожчі авто.

 

Київська обласна влада закупила у КП Київської облради "Автогосподарство" транспортних засобів на загальну суму понад 1,11 мільйона гривень. Про це пише "Київ.proUA.com" з посиланням на Міністерство економіки.Так, Київська облрада закупила послуги з оренди пасажирських автомобілів з водієм у зазначеного підприємства на суму понад 708 тисяч гривень.Разом з тим, Київська обласна державна адміністрація заплатить КП за послуги наземного транспорту більш ніж 402 тисячі гривень, відзначає видання.

 

В той же час, Громадський рух «Разом із тобою» нагадує, що прем'єр-міністри Великобританії та Литви, мер Лондона, міністри оборони Швейцарії та Польщі їздять на роботу на велосипеді. Єврокомісія виділила своїм працівникам службові велосипеди для того, щоб вони, не гаючи часу в автомобільних пробках, могли оперативно пересуватися між адміністративними будівлями Євросоюзу в Брюсселі, розташованими в радіусі 5 кілометров . Першими велосипеди випробували заступники голови Єврокомісії Сийм Каллас і Маргот Уолстрем і залишилися задоволені альтернативним видом транспорту. Для велосипедів біля будинків ЄС відведено окремі "паркінги", обладнані спеціальні приміщення для зберігання велошлемів.

 

Згідно з даними прес-служби Єврокомісії, 44% з близько 20 тисяч працюючих в Брюсселі чиновників приїжджають на службу на особистих автомобілях, ще 38% користуються міським транспортом і 17% ходять на роботу пішки або їздять на велосипеді. І жоден службовець не використовує для пересування по місту службовий автомобіль, придбаний за державні кошти. 

 

Чиновники міністерства повідомлень Литви пересідають зі службових автомобілів на службові велосипеди. Як повідомили в міністерстві, вже закуплено два службові велосипеда, а з аукціону був проданий перший службовий автомобіль. Усього в усьому міністерстві планують залишити тільки чотири службові автомобілі, що дозволить суттєво скоротити видатки із державного бюджету. 

 

Подібний досвід починають переймати і наші найближчі сусіди. Росія повинна використовувати європейський зразок в організації руху велосипедистів на міських вулицях, заявив президент Дмитро Медведєв після переговорів у Данії. Він висловив надію, що і керівництво країни зможе пересісти на цей вид транспорту. 

 

Співробітникам державних міністерств і відомств Малайзії рекомендовано відмовитися від використання особистого автотранспорту для поїздок на роботу. У першу чергу це стосується держслужбовців, офіси яких розташовані в адміністративному центрі країни місті Путраджая. Як альтернативний варіант їм запропоновано використовувати велосипеди, спеціально закуплені для цих цілей спортивним підрозділом Міністерства федеральних територій Малайзії. 

 

Заміна службових авто велосипедами дозволяє вирішити одразу кілька серйозних проблем. По-перше, в бюджеті суттєво скорочується одна зі значних статей видатків, по-друге, міський транспорт починає краще працювати через зменшення кількості машин, по-третє, чиновники стають більш зацікавленими у розвитку міського транспорту і доріг. Крім того, найбільш глобальне значення має екологічний аспект, тобто скорочення шкідливих викидів у атмосферу, що мало б бути особливо актуально для України, що залишається одним із найбільших забрудників довкілля у світі. 

 

Однак, навряд чи можна розраховувати на подібний жертовний крок зі сторонни вітчизняних можновладців. Нагадаємо, держпідпріємство "Інформаційний центр", що знаходиться в структурі Міністерства юстиції, 3 серпня прідбало автомобіль "Мерседес-Бенц" за ціною 1,11 млн грн.  Раніше управління ДАІ у Київській області купило автомобіль Cadillac Escalade за ціною близько 1 млн грн.

 

Довідка від Громадського руху «Разом із тобою». Щороку 22 вересня відзначається Всесвітній день без автомобілів. У цей день жителі багатьох країн пересідають на велосипеди або громадський транспорт, або ходять пішки. "День без авто" вперше пройшов у Франції в 1998 році. Зараз такі акції проводяться більш ніж у 35 країнах світу. Екологи стверджують, що автотранспорт руйнує і біосферу планети, і самої людини. Однак повністю відмовитися від машин у сучасному світі неможливо. Щоб нагадати про проблеми, пов'язані з автомобілями, раз на рік і проводиться День без автомобіля. Нагадаємо, що День без авто в Україні проводиться вже кілька років. Наприклад, незважаючи на те, що в цей день місто має звільнитися від машин, у минулому році Київ як і раніше тонув в пробках. 

Открыть | Комментариев 91

Котедж в Київській області: скільки це коштує сьогодні?


 

Громадський рух «Разом із тобою» пропонує до уваги огляд основних тенденцій ринку нерухомості у Київській області станом на початок осені.

 

На початок вересня налічується більше 3 600 оголошень з пропозиціями про продаж заміських будинків у Київській області. Ціни на котеджі варіюються залежно від якості побудови, площі будинку і місцевості: найлегше купити будинок за $ 50-200 тис.

 

Мінімальна вартість продажу заміського будинку в серпні-початку вересня склала $ 3000 за будинок, який розташований в Новомиргородському напрямку близько 190 км від Києва, площею 50 кв.м., поруч природа, річка і поле. При цьому максимальна ціна в серпні-на початку вересня досягає до $ 10 млн за особняк, з площею 800 кв.м., розташований в елітному передмісті Києва (25 км) і побудований за індивідуальним авторським проектом.

 

У процентному співвідношенні на заміські будинки на Одеський напрямок припадає 23% від всіх оголошень про продаж заміських будинків, на Бориспільський район - приблизно 14%, що на 2% більше ніж у липні місяці, а заміські будинки осторонь Житомирської траси - 10%. Вишгородський, Обухівський, Броварський, Варшавський, Києво-Святошинський, Харківський і інші райони займають 2% - 8% всіх пропозицій. 

 

Найпопулярнішим є Одеський напрямок. Тут знаходиться більше 23% всіх пропозицій продажу заміських будинків, дач і котеджів. Їхня середня вартість - близько $ 187 500 за будинок. Житомирський напрямок і Бориспільський район також популярні - близько 10% і 14% пропозицій відповідно. А от середня вартість будинків у цих районах становить від $ 220 тис. за будинок. Ще по 7% -8% пропозицій заміської нерухомості припадає на Київський і Вишгородський райони при середній вартості понад $ 244 тис. і $ 199 тис. за особняк відповідно. Легше всього купити заміський будинок за $ 961 кв. м.

За даними порталу Slando, в даний час основний обсяг пропозицій зосереджений в ціновому діапазоні від $ 50 тис. до $ 100 тис. за об'єкт. В основному це дачні будинки з комунікаціями і площею не більше 60 кв. м, розташовані на відстані більше 60-70 км від Києва. Трохи менш поширеними є пропозиції вартістю від $ 100 тис. до $ 200 тис. (21,93%). На третьому місці за популярністю заміські будинки вартістю від $ 200 тис. до $ 350 тис. (17,95%).

 

Отож, найбільш популярними районами продажу заміських будинків є Одеський та Житомирський напрями і Бориспільський район, хоча середня вартість будинку становить тут більше 200 тисяч доларів, що по кишені далеко не кожному українцю. Обухівський та Києво-Святошинський райони залишаються найдорожчими на ринку продажу заміської нерухомості, де ціни за ділянку із садибою сягають кількох мільйонів доларів. Заміський будинок найлегше придбати в ціновому діапазоні від $ 50 тис. до $ 100 тис. – до цієї категорії належить 23% всіх оголошень. Середня ж вартість заміського будинку в Київській області складає 555 у.о./кв.м. Отож, не зважаючи на кризу, що суттєво посприяла зниженню цін на нерухомість, придбання власного заміського будинку для пересічного мешканця столичного регіону сьогодні залишається непростим завданням.

Открыть

Хто підпалює церкви?


В селі Лозовий Яр Яготинського району Київської області згоріла столітня дерев’яна церква Святого Миколая Московського патріархату.

 О 5.55 ранку 1 вересня в оперативно-диспетчерську службу місцевого райвідділу МНС надійшло повідомлення від місцевої жительки, яка, проїжджаючи повз старовинну церкву на велосипеді, стала очевидцем пожежі. Коли рятівники МНС прибули на місце, дерев'яна будівля 1905 року вже була повністю охоплена вогнем. Врятувати вдалося лише невелику сусідню будівля, в якій жив настоятель, що вже протягом кількох місяців перебуває в лікарні. Пожежу намагалися ліквідувати сім відділів Державної пожежної охорони, 3 пожежно-рятувальних автомобіля, 20 чоловік особистого складу та 3 допоміжні автівки для підвозу води. Причина загорання та збитки встановлюються опергрупою МВС та дослідно-випробовувальна лабораторія МНС, що наразі працюють на місці.  За попередніми даними МВС, церква загорілася внаслідок підпалення.

 

Втім, варварське ставлення до церков не рідкість. Цілеспрямовані підпалювання, підривання, руйнування церков практикується як на Сході, так і на Заході України вже не перший рік. 

 

28 липня, в День хрещення Русі, в Запоріжжі вибухнула Свято-Покрівська церква Московського патріархату. Причиною вибуху став саморобний безоболонковий фугас потужністю у 500 грам тротилу, підкладений під двері храму. Внаслідок його дії загинула працівниця храму та постраждало ще вісім осіб. 

 

А кілька днів до того, 18 липня приблизно о 3.30 ранку в результаті підпалення було знищено дерев’яну споруду храма на честь Архістратига Божого Михайла. Будівництво першого в Луганську дерев’яного храму Київського Патріархату знаходилось на завершальній стадії – залишалося лише встановити купол. За словами сторожа, вночі до нього увірвалися двоє невідомих, побили його, облили із каністр будівлю храму і дерево, призначене для будівництва, та підпалили. Внаслідок пожежі споруда згоріла практично повністю, а сторожа в тяжкому стані згодом опинився в реанімації. За словами епископа Луганського Тихона, збитки склали вище 300 тисяч гривень.

 

Як передає прес-служба УПЦ КП, останнім часом було спалено храми Київського патріархату в Шостці (Сумщина), Маріуполі (Донецька область), Берегомет (Чернівецька область). В першому випадку було доведено вину священнослужителя Московського патріархату, котрий виступив замовником підпалення. У двох інших випадках винуватих знайдено не було, проте слідчі схиляються до варіанту аналогічного розвитку подій. 

 

В Україні один за одним горять храми, при чому винуватців знаходять далеко не завжди. Наче свічки, церкви підпалюють завзяті прихильники то однієї то другої гілки Храми на сході України горіли напередодні візиту патріарха Московського та Всея Русі Кирила. Підпалення церков, вочевидь, мали на меті використати властиву нашому народу забобонність та продемонструвати, що настоятель РПЦ несе в Україну одні лиха.

 

В той же час, на Західній України єдиний випадок пожежі до 2003 року був зафіксований у 1994 році, коли від удару блискавки згоріла 350-літня церква в сулі Стеблівка Хустського району Закарпатської області. Однак починаючи із 2003 року на Західній Україні церкви почали горіти із вражаючою постійністю: декілька храмів щороку. За ці роки руйнуються десятки церков, велика частина яких сягає своєю історією початку 18 століття. 

 

Пожежа в побудованій ще в 1871 році дерев'яній церкві також сталася через коротке замикання. Виникає питання: чому церкви, протипожежний стан яких є незадовільним, продовжують працювати? Чому в храмах не встановлюється протипожежна сигналізація та автоматичні засоби гасіння вогню? І це після того, коли за одним і тим же офіційним причин дерев'яні церкви у Західній Україні горять як свічки! Те, що в бюджеті країни не вистачає грошей на забезпечення збереження пам'ятників історії, загальновідомо, але ж є ще й церковна влада, і релігійні громади.

 Н

ерідкі випадки, коли старовинні церкви починають горіти саме тоді, коли в селі починають будувати новий храм. Водночас, церковна громада розділиться навпіл. Доходи старої церкви зменшаться, а в новій будуть мінімальні. Відповідно, існування двох церков невигідно багатьом. Тим часом, офіційною причиною пожеж в обох церквах є несправність електропроводки, але пожежники, які брали участь у ліквідації пожежі, також не відкидають і версії підпалу.

 

Громадський рух «Разом із тобою» виступає проти конфліктів на релігійному грунті, адже функція церкви як соціального інституту полягає в тому, аби об’єднувати людей та сприяти їхньому мирному співжиттю та процвітанню. Натомість, ми бачимо, що церква сама рубає сук, на якому сидить – виказуючи у будь-якій формі, зокрема, настільки варварській, зневагу та ненависть до своїх опонентів, вона підриває авторитет релігії загалом та, зокрема, втрачає довіру власних вірян. 

Открыть | Комментариев 17

Життя українців стає все коротшим


Не зважаючи на високий індекс рівня освіти, показники розвитку людського потенціалу в Україні нижчі, ніж в інших країнах СНД. Такі висновки було опубліковано у національному докладі «Цілі розвитку тисячоліття. Україна-2010», проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень.

 Індекс людського розвитку в Україні наразі складає 0,796, що дещо вище за середній світовий показник, але нижче, ніж у країнах Центральної і Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав. Індекс людського розвитку у розвинених країнах складає 0,932, в країнах Центральної та Східної Європи – 0, 821, середній світовий показник – 0, 753. 

 Україна випереджає всі країни із середнім рівнем розвитку людського потенціалу, до групи яких належить. Крім того, результати дослідження показали, що індекс рівня освіти у нас складає 0,960, що означає, що Україна випереджає за цим показником провідні держави світу – Швейцарію, Японію, Великобританію. Цікаво, чи проміняв би український студент диплом одного із ВУЗів цих країн на вітчизняну освіту? Кількісні показники у нас переважають над якісними, адже визначення рівня грамотності на третину залежить від сукупної частки громадян, що навчаються. Вища освіта, яка в нашій країні стала обов'язковою ледь не для касирів у супермаркетах, сьогодні є атрибутом сотень тисяч грамотних, але від цього не менш голодних молодих людей, в той час, коли насправді кваліфікованих і необхідних державі спеціалістів стає все менше. 

 Водночас, Україна суттєво відстає від розвинених країн за середньою тривалістю життя. Якщо у 1960 році Україна займала 7-ме місце в світі і випереджала за цим показником Японію та Німеччину, то сьогодні вона займає передостаннє місце серед країн Центральної та Східної Європи. Найнижчий показник по всіх параметрах в Європі демонструє Молдова із індексом людського розвитку 0,720, найблагополучнішими ж серед європейців традиційно залишаються норвежці, які із індексом 0, 971 є одночасно і першими у світі.

 Довідка Громадського руху «Разом із тобою»: індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) – це цілісний показник, що періодично розраховується для міждержавного порівняння та вимірювання рівня добробуту, грамотності та тривалості життя як основних критеріїв розвитку населення певної території. В залежності від показника ІРЛП країни прийнято класифікувати за рівнем розвитку: дуже високий (вище 0,900), вискокий (0,800-0,899), середній (0,500-0,799) та низький (нижче 0,500) рівень.


Открыть | Комментариев 81

Більше третини українців вважають шкільних вчителів некомпетентними


Згідно з останніми опитуваннями Інституту Горшеніна, громадяни України вважають за необхідне реформування шкільної освіти

Напередодні початку нового навчального року Громадський рух «Разом із тобою» продовжує публікувати матеріали з приводу сучасного стану освіти на Київщині та в Україні. З 27 по 29 серпня Київський інститут проблем управління імені Горшеніна проводив телефонне опитування на тему: «День знань в Україні». Всього згідно з випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів у віці від 18 років у всіх обласних центрах України, Києві та Севастополі. 

За його результатами виявилося, що близько третини громадян України (34,3%) оцінюють якість освіти, що надається сучасною школою, на «3» (задовільно). Трохи менше наших співгромадян - 28,3% - оцінили якість шкільної освіти на «4» (добре), а кожен п'ятий (20,2%) дав оцінку «2» (незадовільно). Тільки 7,4% українців оцінили якість шкільної освіти на «5» (відмінно).

Більшість респондентів (65,7%) вважають, що Україна потребує реформи шкільної освіти. При цьому 49,4% респондентів відповіли «скоріше так», а 16,3% - «точно так» на це питання. Більше чверті українців (27,4%) не бачать необхідності в такій реформі, з них відповідь «скоріше ні» віддала перевагу п'ята частина опитаних (20,1%), а 7,3% громадян відповіли, що вона точно не потрібна. Не змогли відповісти 6,9% респондентів.

Згідно з опитуванням, найбільш поширеною проблемою, з якою найчастіше стикаються батьки школярів, кожен другий українець (50,1%) назвав постійні збори грошей на подарунки вчителям і адміністрації шкіл. Майже половина респондентів (47,3%) вважають такою проблемою купівлю підручників і навчальних матеріалів, якими не можуть забезпечити учнів шкільні бібліотеки, трохи менше опитаних (46,4%) незадоволені ремонтом класів і шкіл за свій рахунок. Байдужість педагогів до дітей назвав проблемою кожен третій респондент (33,5%). Близько третини опитаних (30,1%) вважають поширеною в школі проблемою некомпетентність вчителів, більше чверті (26,6%) - неукомплектованість педагогічного складу. Кожен четвертий українець (25,1%) назвав проблемою переповнені класи, кожен п'ятий (20,2%) - низький загальний моральний і культурний рівень вчителів.

Українці також вважають поширеними проблемами: низький рівень безпеки дітей в школі (18,7%), використання вчителями непедагогічних методів (17,3%), погану систему харчування в школі (16,4%), погане медичне обслуговування дітей (13,5 %), застарілі програми навчання (11,3%) і великі навантаження в школі (10,8%). Інші проблеми назвали 3,2% респондентів, а 2,1% не змогли відповісти на дане питання.

Переважна більшість громадян України вважають лихослів’я і куріння (по 94,4%) найбільш поширеними проблемами серед сучасних школярів. При цьому кожен другий респондент (52,8%) вважає, що куріння широко поширене, 41,6% - поширене. Тільки 1,9% опитаних вважають це явище нерозповсюдженим, а 3,7% не змогли відповісти на запитання. Широко розповсюдженим лихослів'я назвали більше половини українців (59,8%), «поширене» відповіли 34,6% громадян і лише 1,8% вважають, що лихослів'я серед школярів не поширене. Не змогли відповісти на запитання 3,8% респондентів.

Ще одним негативним чинником, що має місце серед школярів, більшість громадян (80,1%) назвали вживання спиртних напоїв. При цьому 27,8% вважають цей факт широко поширеним, а більше половини респондентів (52,3%) - поширеним. Непопулярним алкоголь в школі визнали 11,3% опитаних. Майже кожен третій українець (33,8%) проблемою серед школярів вважає вживання наркотиків - при цьому майже кожен десятий (9,7%) назвав її широко поширеною, а близько чверті опитаних (24,1%) - поширеною.


Открыть | Комментариев 103

Громадський рух «Разом із тобою» привітає школярів Київщини із початком навчального року!


1 вересня представники Громадського руху відвідають загальноосвітні школи Київської області, аби привітати учнів, їхніх батьків та вчителів із початком нового навчального року.

 

Нагадаємо, що навчальний рік 2009-2010 загальноосвітні заклади Київської області закінчили із відмінними успіхами у навчанні. З цього приводу Громадський рух «Разом із тобою» спільно із Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів в особі громадської організації «Освітянська трибуна» відзначив 143 учнів, серед яких 30 стали призерами на олімпіадах всеукраїнського рівня, 12 вибороли першість на всеукраїнському етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН, 19 стали переможцями творчих конкурсів республіканського рівня.  

 

Крім того, за даними Українського центру оцінювання якості освіти цього року Київська область зайняла перше місце в державі за кількістю учнів, що з різних предметів отримали результат у 200 балів – одна лише столиця дала 148 випускників із максимальними результатами з одного або кількох предметів.

 

Громадський рух «Разом із тобою» підтримує та заохочує талановиту молодь до плідної праці на благо Батьківщини та бажає їм перевершити свої визначні минулорічні досягнення!

Открыть

Освітянські дискусії: новий навчальний рік на Київщині


26 серпня в ДК КПІ відбулася щорічна конференція керівників навчальних закладів та педагогічних працівників Київщини «Про підсумки розвитку системи освіти Київської області у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/2011 навчальний рік». У конференції взяли участь представники вищих навчальних та науково-педагогічних закладів, влади, профспілок та ЗМІ.

 

Протягом конференції було обговорено сучасний стан освіти в Київські області і подальші перспективи її розвитку. Увага учасників семінару була зосереджена на проблемних соціально-економічних питаннях, що виникають на шляху розвитку освітньої системи Київщини. Напередодні навчального року було наголошено на відсутності рівного доступу до навчання -  зокрема, близько семи з половиною тисяч учнів навчаються в другу зміну, школярі у сільській місцевості змушені долати по 10-15 кілометрів щодня, аби дістатися до навчального закладу, існує черга на влаштування до дитсадків – понад 5 тисяч дітей. Вирішення цих проблем, що негативно впливають на якість надання освітніх послуг, потребує будівництва нових сучасних шкіл і дошкільних закладів. На засідання особливо наголошувалося на нинішніх соціально-економічних потребах держави, що вимагають модернізації як структури, так і змісту освіти, чіткої орієнтації освітніх послуг на запити й потреби людей і, що найголовніше, врахування регіональних особливостей кожної території України. Під час обговорення цих питань громада вчителів запросила до слова ректора КОІПОПК, Клокар Наталію Іванівну, аби почути її думку з приводу актуальних проблем галузі. Заслужений діяч освіти, Наталія Іванівна окреслила основні пункти, які потребують особливої уваги влади і суспільства.

Не зважаючи на певні позитивні кроки, зроблені у напрямку модернізації вітчизняної освіти, вони є, на жаль, лише краплею в морі нагальних проблем галузі. Відсутність шкільних автобусів, зростаюча тенденція до занепаду сільської освіти, незадовільний рівень заробітної плати та відсутність соціальних гарантій для вчителів, недостатня кількість необхідних посібників та незабезпеченість учнів доступом до Інтернету - це лише ті проблеми, які видно неозброєним оком.

З-поміж всього іншого, неприйнятним залишається і рівень освіти вчителів, застарілість їхніх знань та неефективність викладацької методології. З цієї точки зору Громадському руху «Разом із тобою» видається деструктивною перспектива закриття єдиного у Київській області інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), який встиг стати зразковим закладом, здобути міжнародне визнання та завоювати авторитет у своїй галузі. Фахівці інституту безперервно стежать за останніми дослідженнями у сфері освіти та науки і прагнуть пристосувати їх до вітчизняних реалій, аби модернізувати навчальний процес, зробити його більш ефективним та відповідним до реальних потреб суспільства. Сучасне становище потребує підтримки закладів та установ, які безпосередньо впливають на розвиток науково-освітнього потенціалу регіону.  

Освітяни та влада опікуються цими питаннями та прагнуть вжити всіх заходів для того, аби підняти освіту до сучасних стандартів. Але на сьогодні, на жаль, державної підтримки явно недостатньо для виконання цього завдання. Тож громада має бути активною та налаштованою на дієву участь у ключових сферах суспільного життя, зокрема, освітньому процесі. Громадська думка може і має бути впливовим чинником прийняття управлінських рішень, що відображаються на якості життя громадян. Наразі справа безпосередньо стосується рівня освіти наших дітей.


Открыть | Комментариев 22

Чим обернеться для України глобальне потепління?


 

Загальне підвищення температур загрожує Україні перетворенням степів на пустелі та подальшим нездоланним відставанням від провідних держав.  

Експерти Національного екологічного центру України говорять про проблему зміни клімату в Україні. За їхніми словами, цей процес є наслідком глобального потепління, викликаного зайвими викидами вуглекислого газу в атмосферу. Загальне підвищення температур може спричинити зміщення кліматичних поясів -  так, українські степи перетворяться на напівпустелі та пустелі із відповідною зміною фауни. При цьому, південні та східні регіони зустрінуться із проблемою недостачі питної прісної води, а на Західній Україні почастішають зливі та проливні дощі. Крім того, почастішають посухи, повені, зявиться ризик поширення нетипових переносників захворювань, наприклад, малярії. Оскільки Україна є аграрною країною, то зміна клімату гостро постане як соціально-економічна проблема – знизиться рівень продуктивності земель, врожайність, показники здоров’я людей.

Таких наслідків можна уникнути, якщо до 2020 року всі індустріальні країни знизять кількість шкідливих викидів у атмосферу на 25-40%, завдяки чому суттєво знизяться темпи потепління. На даний момент шкідливі наслідки розвитку цивілізації призводять до того, що вже до 2050 року загальний рівень температури підвищиться на 3-4 градуси за шкалою Цельсія, що практично означає впевнений курс на самознищення. Україна претендує на почесну роль у цьому процесі – Громадський рух «Разом із тобою» вже повідомляв, що наразі наша країна є одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища у світі. В той же час, керівництво України на міжнародних переговорах заявляє про свої наміри в майбутньому лише збільшувати обсяги викидів.  

Одним із ефективних засобів охорони довкілля та зниження негативного впливу на нього є розробка та використання поновлюваних джерел енергії: сонячної, енергії вітру, морських хвиль, термальних джерел тощо. Адже саме традиційні енергетичні джерела продовжують поглиблювати наслідки глобального потепління. Європейські країни неухильно прагнуть до поширеного використання енергії, виробленої за допомогою поновлюваних джерел: до 2020 року Євросоюз планує довести частку альтернативної енергетики в загальному енергобалансі до 20%, а до 2040 року – до 40%.

Натомість в Україні протягом 2009 року за допомогою поновлюваних джерел було вироблено лише 1% енергії. Головний забруднювач Європи та світу не збирається робити альтернативну енергетику пріоритетним напрямком своєї політики. Влада вважає за краще вирішувати всі питання шляхом збільшення обсягів закупівлі газу у «Газпрому» і будівництва нових енергоблоків на АЕС. Однак очевидним є той факт, що з розвитком цивілізації запаси традиційних енергоносіїв виснажуються, ціни на нафту і газ будуть неухильно рости. Як вважають експерти, відсутність довгострокових державних програм, спрямованих на розвиток сектора, залишить Україну позаду розвинених країн на десятиліття і унеможливить подолання цього розриву.

 

Згідно із дослідженнями Міждержавної групи експертів зі зміни клімату, людство зможе адаптуватися до підвищення температури, якщо загальна температура підніметься не більше ніж на два градуси за Цельсієм. За останні 100 років температура піднялася на 0,8 градуса. Таким чином, у людства залишилося 1,2 градуси, і все залежить від того, як ми ними розпорядимося. 

Открыть | Комментариев 21

Губернатор Київщини закликав освітян не довіряти документи комісії


Сьогодні 27 серпня з 13 по 14 годину у редакції газети «Факти» працювала пряма лінія із головою Київської обласної державної адміністрації Анатолієм Присяжнюком.

В рамках заходу усі охочі могли дізнатися у губернатора про сучасний стан розвитку області, отримати відповіді на запитання про стан земельних справ, а позаяк і наголосити на найболючіших проблемах Київщини.

Однією із таких проблем, висвітлених у прямому ефірі, стала послідовна руйнація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, що у місті Біла Церква.

Із запитанням, чому так відбувається і чи можуть довіряти освітяни комісії, що завітала до них, і її вимогам, а також навіщо руйнують єдиний освітній заклад Київщини, що сприяє покращанню кваліфікації педагогів, до Анатолія Йосиповича Присяжнюка звернулася декан факультету підвищення кваліфікації КОІПОПК Майборода Зінаїда Яківна.

Нагадаємо, що Громадський рух «Разом із тобою» вже неодноразово писав про те, що сьогодні розпочато послідовне знищення цієї перлини освіти Київщини. У когось назріла потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши ні Коледж, ні Інститут відповідними площами, що, власне, призводить до руйнації обох, роками створюваних закладів.

Найяскравішою ілюстрацією цього процесу стало рішення цих «свідомих громадян», проведене в облраді за офіційною назвою «рішення №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» (про утворення комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК»). А просто сьогодні до КОІПОПК завітала комісія із Головного управління освіти і науки Київської області, представники якої вимагали у освітян надати документи на право власності на п’ятиповерховий навчальний корпус та гуртожиток і безпідставно розпочали оформлення акту передачі цих приміщень. Одначе у разі, якщо ці приміщення будуть відокремлені від Інституту, останній автоматично втрачає умови для свого існування. І де тоді вчитися вчителям?

- Дотелефонуватися було нелегко, одного разу мені відповіли, що мене не чутно – розповідає Зінаїда Майборода. – Одначе наступний дзвінок був вдалий, і я змогла поставити своє запитання. Річ у тім, що КОІПОПК сьогодні переживає важкі часи, а нинішня ситуація, коли в нас почали вимагати документи на п’ятиповерховий навчальний корпус та гуртожиток, змусила нас запідозрити недобре. Одначе Анатолій Йосипович у відповіді на моє запитання, наголосив, що ми не повинні довіряти таким комісіям, і жодних доручень на те, щоб забирати в нас документи, він не давав. За словами губернатора, комісія має бути в нас 31 числа у складі заступника голови облдержадміністрації, представників Міністерства освіти і науки України та Головного управління освіти і науки України.

- Сьогодні нас часто намагаються звинуватити у тому, що ми без ліцензії видаємо дипломи. – додає пані Зінаїда. - Однак це неправда, оскільки інститут має ліцензію МОН України для Коледжу на підготовку молодших спеціалістів. Тож я дуже сподіваюся, що за сприяння губернатора Інститут буде збережено, і одним зі шляхів досягнення цього ми бачимо відкриття спеціального рахунку для Коледжу, або утворення окремої юридичної особи у складі обласного Інституту, що дасть можливість зберегти цілісний майновий комплекс, і не руйнувати налагоджену систему взаємодії освітніх закладів (бо корисні площі Інституту і Коледжу проліцензовані одні і ті ж). Ми ж і у цьому разі зможемо розвивати систему педагогічної освіти регіону та працювати для того, щоби вчителі Київської області були постійно спрямовані на самовдосконалення. Сподіваємося, що комісія буде об’єктивною, і до неї будуть залучені спеціалісти не тільки по вищій школі, а й, що дуже важливо, - спеціалісти у галузі післядипломної педагогічної освіти.


Открыть | Комментариев 19

Українські спортсмени повернулися з перших Юнацьких Олімпійських ігор чемпіонами


8 серпня у Києві пройшла урочиста церемонія проводів молодих олімпійців на перші в історії Юнацькі Олімпійські ігри, які проходили у Сінгапурі з 14 по 26 серпня. Серед 55 українських атлетів, що виступали у 18 видах олімпійської програми, золотими нагородами відзначилися і мешканці столичного регіону.

 Шістнадцятирічна Катя Дерун, учениця випускного класу Броварського вищого училища фізичної культури їхала до Сингапура як третя у світовому рейтингу метальниця спису серед юнаків: її особистий рекорд досягав 49,6 метрів. Однак амбітна дівчина мала більшу мету: вона знала, що здатна на більше, і довела це, перевершивши свій попередній результат на 5 метрів та ставши олімпійською чемпіонкою. 

 Прикрасив себе олімпійським золотом і вихованець Київського обласного спортивного ліцею-інтернату Ігор Ляшенко. Юнак з Білої Церкви, якому в День незалежності України виповнилося сімнадцять років, зумів виправдати очікування своїх тренерів та фахівців, які зустрічали його у Сінгапурі як фаворита змагань. Ігор першим пройшов 10-кілометрову дистанцію і прикрасив ще одним олімпійським золотом дошку пошани Київського регіону. 

 

«Ці юні спортсмени справді достойні пошани за свої непересічні заслуги, особливо з огляду на ту незадовільну ситуацію, в якій знаходиться вітчизняний спорт, - вважає Іван Куроченко, голова ГО «Здорова Київщина». – Наразі не діє жодної державної програми, спрямованої на виховання та підтримку перспективних спортсменів. На весь столичний регіон наразі діє всього лише 70 спортивних шкіл та 3 спеціалізовані інтернати, до яких приїжджають займатися діти з усіх областей України. При чому останній з таких закладів, де діти живуть та вдосконалюють свої спортивні здібності, було відкрито в  Київській області зовсім нещодавно. Для досягнення гідних результатів нагально необхідні дієві державні програми, кошти для будівництва стадіонів, спортивних установ, зарплатні серйозним тренерам. Це завдання має постати на державному рівні, воно потребує уваги і фінансування. Серед молодого покоління є дуже обдаровані діти, зокрема спортсмени, але відсутність необхідної підтримки в рази скорочує  кількість потенційних чемпіонів світового рівня».

Открыть | Комментариев 21

Громадський рух "Разом із тобою" привітав українців із річницею незалежності


22 серпня Громадський рух «Разом із тобою» до святкування 19-річниці незалежності України провів у місті Вишгород благодійну акцію - привітання громадян. На честь свята рухівці подарували громадянам тисячі повітряних кульок, підтримуючи загальний піднесений настрій.

"Справжньою нагородою за цілий день, проведений стоячки із оберемками повітряних кульок у обох руках, стало загальне відчуття радості та піднесеності, що панувало на площі, де практично кожен присутній тримав у руках наш подарунок», - ділиться враженнями волонтер руху Сергій.

Громадський рух «Разом із тобою» вже не вперше проводить подібну акцію – на території Київщини ще весною була розпочата акція у форматі free-hugs «Весна разом із тобою», в рамках якої волонтери дарували свої теплі обійми і повітряні кульки всім бажаючим. Ще з першого заходу, який було проведено 2 березня у місті Бориспіль, ми переконалися: такий незвичний спосіб спілкування із громадянами дарують гарний настрій та роблять людей більш відкритими один для одного. Тому ми продовжуємо проводити подібні заходи, аби продемонструвати – людина не повинна почуватися самотньо серед натовпу, а посмішка та доброзичливе ставлення можуть стати запорукою більш радісної та теплої атмосфери в суспільстві.

«Ми побачили, наскільки відкритими, безтурботними і радісними можуть бути наші люди, - коментує голова виконкому Громадського руху ”Разом із тобою” Ігор Дармостук. - Ми були глибоко вражені тим, наскільки привітно зустріли мешканці Вишгорода цю аполітичну акцію. Вже сьогодні розуміємо, що Громадський рух «Разом із тобою» робить добру справу у незвичному для вітчизняного простору форматі – легкі, яскраві акції, де людям дарують тепло і гарний настрій, не вимагаючи від них нічого навзаєм. Ми переконані, що будь-який прояв уваги до інших людей є суттєвим фактором суспільного добробуту і процвітання. Щоразу самі переконуємося, скільки позитиву може принести такий простий захід, тож серед інших соціальних акцій ми продовжуватимемо організовувати також і подібні заходи, доки це не стане доброю традицією на Київщині».

Довідка:

Громадський рух "Разом із тобою" є групою незалежних громадських формувань, що об'єдналися задля розбудови громадянського суспільства на території Київщини. До руху вже увійшли: ГО "Освітянська трибуна", ГО "Медична громада", ГО "Здорова Київщина", а також Київський обласний благодійний фонд "Милосердя і здоров'я". Лідером Громадського руху "Разом із тобою" є Валерій Кондрук.


Открыть | Комментариев 1

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 1

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?

 


Открыть | Комментариев 2

Що важливіше: земля у центрі міста чи якісна підготовка майбутніх учителів?


Що чекає на Гуманітарно-педагогічний коледж КОІПОПК після відокремлення від обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів? І хто в цьому зацікавлений?

 Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – нині один з провідних в Україні навчальних закладів, на базі якого діє коледж та санаторій-профілакторій. Це регіональний науково-методичний, інформаційний та координаційний центр безперервної освіти педагогічних працівників.

А ще одинадцять років тому на його місці існувало Білоцерківське педагогічне училище. З 1986 року, коли його було засновано, воно переживало різні часи. У 1999 році училище перебувало в кризі, бажаючих навчатися тут ставало дедалі менше. Після створення на його базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), училище відновилося, отримало професійну підтримку та поштовх до розвитку. Не шкодуючи власних сил і здоров’я, ректор інституту Наталія Іванівна Клокар, взялася за нелегку справу відновлення училища та становлення інституту. Завдяки її вольовим рішенням плоди кропіткої праці сьогодні очевидні. Педагогічне училище за сприяння інституту значно покращило методичну, інформаційну та навчальну бази, здобуло статус гуманітарно-педагогічного коледжу, навчатися в якому прагнуть кращі випускники шкіл Київщини. З часом стало зрозуміло, що готувати вчителів лише початкових класів замало, адже регіон, а надто сільські школи, потребує фахівців різного рівня та спеціалізації. Тож за ініціативи та підтримки інституту післядипломної освіти коледж отримав ліцензії Міністерства освіти і науки України на підготовку спеціалістів за напрямками: початкова освіта і основи інформатики, початкова освіта і англійська мова, початкова освіта і організатор спортивних секцій і клубів.

- За метою діяльності інститут має займатися підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, що ми успішно здійснюємо, - розповідає ректор КОІПОПК Наталія Клокар. – Але ми підходимо до підготовки вчителів комплексно. Випускники коледжу, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», продовжують навчання у кращих вузах України, йдуть працювати, а потім повертаються до нас для підвищення кваліфікації, адже наука не стоїть на місці. Більше того, ще під час навчання у коледжі тісний зв’язок теоретичної і практичної бази допомагає учням краще засвоїти навики викладання. Живе спілкування з викладачами, які мають досвід педагогічної роботи, дозволяє майбутнім учителям краще засвоїти уроки й отримати певну практику в цій сфері. Інститут і коледж наразі одна структура, працівники якої (якщо мислити глобально) працюють над спільним завданням. Чи виживе коледж без міцної і надійної підтримки інституту? Питання риторичне.

Обласний інститут післядипломної освіти лише за один рік обслуговує близько 40 тисяч працівників освіти регіону різних категорій та понад 7 тисяч обдарованих дітей. Справедливе визнання наполегливої праці шириться далеко за межі Київщини й навіть України. Краще твердження цього – срібна         (2007 рік) та золоті (2008, 2009 роки) медалі Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні». КОІПОПК має налагоджену результативну співпрацю з вузами України та закордону, реалізує понад 40 міжнародних програм і проектів, ініціює і впроваджує в життя багато освітніх інновацій як на Київщині, так і по всій Україні. Це й створення інформаційно-навчального середовища системи освіти, електронних навчально-методичних комплексів для учнів, запровадження підвищення кваліфікації за дистанційною формою тощо. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: на базі інституту проводяться олімпіади, конкурси, захист робіт МАН. За всеукраїнськими рейтингами учнівських олімпіад Київська область піднялася з 23-25 місць у 2000 році до 7-8 місць у 2010-му.

При інституті працює також санаторій-профілакторій, двері якого відкриті для всіх освітян області, а відгуки про оздоровлення в ньому тільки найкращі. Але ж і тут чимало нервів попсували ректору, бо ніяк в області не могли визначитись: то чи потрібен такий заклад для вчителів Київщини, чи ж ні? Розділити інститут і санаторій-профілакторій, чи не розділити? Наразі трохи затихли.

Для Білої Церкви КОІПОПК, хоч це й обласний заклад, теж приносить немало користі. Неважко уявити, які суми залишаються в місті й поповнюють його бюджет від проживання та відвідин Білої Церкви вчителів, котрі проходять курси підвищення кваліфікації в інституті. Однак, виявляється, при всіх успіхах і досягненнях, які безглуздо заперечувати, у когось виникла нагальна потреба відокремити гуманітарно-педагогічний коледж від інституту, при цьому не забезпечивши його відповідними площами. Кому це вигідно? І чи не призведе такий факт до погіршення якості підготовки молодших спеціалістів – учителів? Депутати Київської обласної ради навряд чи задумувалися над останнім запитанням. Своїм рішенням №742-32-V від 17.06.2010 «Про реорганізацію Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів» вони взяли й утворили комунальний заклад «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», який визнали правонаступником майнових прав та обов’язків КОІПОПК.

Надумалися депутати реорганізувати КОІПОПК, бо буцімто не можна фінансувати інститут і коледж у його структурі з обласного бюджету. Коледж, на їхнє тверде переконання, повинен бути окремою юридичною особою і фінансуватися з державного бюджету. При цьому ініціатори не до кінця вчитались у Бюджетний Кодекс України, яким таки дозволено фінансувати й інститут, і коледж (у його структурі) з бюджету області.

Освітянська громада Київщини звертається до всіх, кому небайдужа подальша доля інституту та коледжу, а по великому рахунку – доля освіти Київської області, з проханням сприяти у вирішенні ситуації, що склалася. Адже розділити коледж та інститут без серйозних наслідків неможливо. Навчальні заклади наразі мають спільну методичну базу, бібліотечні ресурси, викладачі інституту працюють у коледжі, який звик розраховувати на надійний тил інституту. Сьогодні інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів та гуманітарно-педагогічний коледж можна порівняти з єдиним, цілісний організмом, який немислимо розділити без втрат життєвих сил. І хто роз’яснить, як можна обслуговувати спільну сантехнічну систему, мережу теплопостачання, розділити кухню і зал їдальні між студентами та вчителями?

І врешті, чому мовчить профспілка працівників освіти і науки Київської області, що так вболівала за збереження єдиного навчального закладу, обіцяла слідкувати за подальшим розвитком подій і докласти максимум зусиль для вирішення проблеми та збереження цілісності вузів і яка таки має думати про умови підвищення кваліфікації педагогів Київщини? Як завжди, в останню хвилину вона просто відійшла у сторону, покинувши напризволяще тих, кого мала б захищати, відстоювати права і свободи.

А взагалі, від кого пішла дивна ініціатива відокремлення двох навчальних закладів, що встигли зростися майже в єдине ціле? В інституті, як і в коледжі, про це можуть лише здогадуватися. Упевнені ж ректорат і директорат вузів у єдиному – ні ректор інституту післядипломної освіти Наталія Клокар, ні директор гуманітарно-педагогічного коледжу Микола Гутник про таку перспективу навіть не мріяли. Кому ж вигідна так звана реорганізація Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з усіма наслідками? Достеменно невідомо. Утім неважко здогадатися, що охочих заволодіти територією, гуртожитком, навчальними корпусами та санаторієм-профілакторієм у самісінькому центрі міста, що в перспективі може звільнитися після знищення закладів, немало і в Білій Церкві, і в Київській області. Імовірно, комусь дуже кортить відхопити ласий шматок земельно-майнового пирога області. Час покаже, кому саме. Однак, чи варто чекати?


Открыть | Комментариев 1

Як заробляють посадовці, або півмільйона за земельний акт


За офіційними даними МВС, за півроку в Київській області було розкрито 71 злочин у сфері земельних відносин, 35 з яких визнано тяжкими. Майже до кожної справи причетний посадовець чи держслужбовець, діяльність яких від початку року загалом завдала державі збитків на 174 млн. гривень.

318 га земель сільськогосподарського призначення стали предметом злочинних посягань. Так, службовці Броварської райдержадміністрації віддали 10 особам земельні ділянки площею близько 20 га на територіях, які частково потрапляють в прибережну лінію і в русло річки Десенка. При цьому державі було завдано збитків на 26 млн. гривень. Ще 7,5 млн. гривень втратила держава з вини начальник управління земельних ресурсів Обухівського району, протизаконно підписавши державних актів на приватизацію земельних ділянок площею 10 га.  

З числа викритих з початку року пов’язаних із земельними махінаціями злочинів 13 стосувалося хабарництва та кримінальної корупції. Серед затриманих з цього приводу посадовців – голова РДА, перший заступник голови РДА, секретар міськради, працівники податкової міліції та Державної прикордонної служби, сільський голова та керівники підприємств. Наприклад, були затримані голова однієї із районних держадміністрацій Київської області та начальник відділу земельних ресурсів вимагали та отримали 1,37 млн. гривень хабара за виділення 30 га землі. Середня ж сума хабара за виділення земельної ділянки під Києвом складає більше півмільйона гривень.

Така практика в Київській області, звісно, не нова, і відомості про те, що як робиться, скільки коштує і чим так відкрито займаються «слуги народу», стали невід’ємною частиною нашого життя і світогляду. Як повідомляв Громадський рух «Разом із тобою», нещодавно закінчився 4-річний протест мешканців кількох сіл під Києвом, чию землю за сприяння місцевої влади було привласнено підприємцями. Наразі звідусіль до відома народу доводиться ретельна та переконлива аргументація необхідності та невідкладності перенесення центру області зі столиці до прилеглого містечка – адже цей крок неодмінно призведе до зростання добробуту області та її мешканців. Щоправда, ідеальний кандидат для адміністративного центру регіону чи не щодня новий. Останнім варіантом, що позиціонується як найперспективніший для розвитку Київської області та найзручніший для її жителів, став об’єднаний із п’яти населених пунктів Ірпінь. Щоправда, дещо насторожує той факт, що приєднання до Ірпіня території 4 прилеглих міст та селищ дозволяє легітимізувати незаконну забудову лісових ділянок місцевими управлінцями, та розширює можливості для подальших махінацій.


Открыть | Комментариев 1

Стезею Університету майбутнього вчителя до професії педагога


 

Однією з передумов зростання держави, розвитку економіки, культури, а отже, підвищення рівня життя населення є забезпечення її професійними кадрами, плекання еліти країни. Це постійна, кропітка робота, адже потрібно думати не тільки про день сьогоднішній, а й прийдешній. Таку місію завжди здійснював і буде здійснювати вчитель.

Формувати знання, передавати досвід, мудрість, духовні й матеріальні надбання нащадкам, формувати ціннісні орієнтири дітей і молоді – воістину благородна, почесна, проте відповідальна, нелегка (а іноді й невдячна) справа, результати якої відразу не побачиш.

Потрібно бути справжнім патріотом держави, самовіддано служити їй, любити тих, кого навчаєш, щоб досягти мети – виховати особистість, громадянина, продовжувача діянь і традицій попередніх поколінь.

Так, учитель – професія, гідна пошани. Проте, на жаль, серед сучасної молоді її престиж упав. Не багато випускників шкіл наважується присвятити своє життя педагогіці. На такий вибір молодих впливає чимало всім відомих об’єктивних суспільних причин. А між тим відбувається старіння освітянських кадрів.

Нещодавно міністр освіти і науки Д. Табачник на парламентських слуханнях, де обговорювалися проблеми введення 12-річної загальної освіти в Україні, виділив дане питання як одне з найгостріших. Він зазначив, що кількість учителів віком до 30 років з кожним роком зменшується. За останні чотири роки вона впала з 21 відсотка до 17. А педагогічних працівників пенсійного віку щороку більшає, зокрема порівняно з минулим 2009 роком – на 2,5 тисяч осіб. На даний час у навчальних закладах працюють майже 79 тисяч педагогічних працівників пенсійного віку. Тому сьогодні гостро постала проблема забезпечення країни педагогічними кадрами. Особливо не вистачає вчителів у сільській місцевості.

Зрозуміло, необхідно терміново шукати шляхи вирішення цього питання. І один з варіантів його розв’язання пропонує Київська область.

Для послідовного та регульованого забезпечення навчальних закладів регіону педагогічними кадрами, безперервного розвитку творчого потенціалу кожного вчителя управлінням освіти і науки Київської обласної державної адміністрації розроблена обласна програма «Вчитель» на 2003 – 2012 роки, яка успішно реалізується. Завдання програми мають свої особливості.

Так, важливим напрямом діяльності Головного управління освіти і науки спільно з Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів є поетапне проведення ряду заходів: виявлення педагогічно обдарованих дітей, підвищення їхнього інтересу до педагогічної діяльності, формування у школярів професійних цінностей, ідеалів і переконань, розвиток педагогічних здібностей; створення умов для одержання випускниками закладів освіти педагогічних спеціальностей та закріплення їх за робочими місцями.

З цією метою ще з 2003 року організовано роботу обласного та районних, міських університетів майбутнього вчителя. Для цілеспрямованого функціонування Університету майбутнього вчителя Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів розроблено нормативно-правову базу: «Організаційно-педагогічні засади діяльності Університету майбутнього вчителя», рівневу організаційну структуру та навчально-тематичні плани для слухачів І, ІІ і ІІІ курсів.

Ідея створення Університету майбутнього вчителя виникла в результаті спілкування й співпраці з відомим українським ученим, філософом, дійсним членом  НАПН України, директором Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Іваном Андрійовичем Зязюном.

Як науковець і державник, який надзвичайно вболіває за долю української освіти, її сучасне й прийдешнє, Іван Андрійович, будучи ректором Полтавського педагогічного інституту (зазначимо, в часи «розвиненого соціалізму»), започаткував підготовку майбутніх учителів, добираючи педагогічно обдарованих дітей та бажаючих присвятити своє життя освіті серед учнів навчальних закладів Полтавщини.

Саме тому Іван Андрійович сьогодні палко підтримує всіх, хто причетний  до створення і функціонування у Київській області Університету майбутнього вчителя, тісно співпрацює з обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів, залучаючи до цієї роботи науковців Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.

Головними авторами проекту «Університет майбутнього вчителя», творцями стратегії щодо діяльності університету є Ігор Леонідович Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор (на час створення університету начальник управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації), та Наталія Іванівна Клокар, ректор Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, відомого в Україні й за її межами своїми інноваційними напрацюваннями в галузі післядипломної педагогічної освіти.

Наталія Іванівна очолила групу по розробці організаційно-педагогічних засад діяльності Університету майбутнього вчителя, науково-методичного та навчально-методичного забезпечення його функціонування, навчально-тематичних планів і програм для слухачів, взяла на особистий контроль усі питання, пов’язані з роботою університету.

Університет майбутнього вчителя – це не тільки певна структура, це живий організм, який слід постійно плекати, розвивати, відслідковувати особливості його діяльності, вчасно вносити корективи.

Його слухачі – учні шкіл, підлітки та юнацтво, яким потрібно чітко зрозуміти, у чому полягає специфіка їхньої майбутньої професії, створити належні умови для оволодіння основами педагогіки, набуття первинних професійних навичок, ввести їх в особливий світ «Учительство» так, щоб вони потім ніколи не пожалкували про те, що стали його частиною, а навпаки, гордилися своєю професією, були переконані в її високості й необхідності.

Навчання в Університеті майбутнього вчителя триває три роки та розподіляється на три навчальні курси:

І курс (учні 9 (10) класів) – «Входження в педагогічну професію»;

ІІ курс (учні 10 (11) класів) – «Основи педагогіки та педагогічної майстерності»;

ІІІ курс (учні 11 (12) класів) – «Вступ до спеціальності».

Навчальний рік на кожному курсі університету складає 8 місяців              (з 1 вересня по 1 травня) і завершується проведенням контрольно-узагальнюючих занять, підготовкою й захистом творчої роботи (на І курсі), творчого проекту (на ІІ, ІІІ курсах). Після завершення навчання на ІІІ курсі випускники університету за бажанням та з урахуванням потреб районів, міст отримують цільові направлення для вступу до вищих педагогічних закладів України, що підтримали Київську область в організації роботи з педагогічно обдарованими дітьми й підписали угоди про участь у реалізації завдань Університету майбутнього вчителя. Сьогодні це – Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, Київський національний лінгвістичний університет та ін.

Із слухачами Університету майбутнього вчителя проводяться теоретичні і практичні заняття, в т.ч. й педагогічна практика, індивідуальні консультації. 20% годин навчального плану відводиться на самостійну роботу учнів.

Основними завданнями курсу «Входження в педагогічну професію» є формування у слухачів інтересу до педагогічної діяльності; розкриття суспільної значущості професії вчителя, ролі педагога в забезпеченні прогресу нації; ознайомлення з основними вимогами до особистості вчителя; співставлення школярами власних індивідуальних особливостей із вимогами до особистості вчителя; розроблення індивідуальних програм самовиховання та саморозвитку. Відповідно до завдань сформовані теми навчального плану, при цьому враховано вікові особливості учнів.

У курсі «Основи педагогіки та педагогічної майстерності» головна увага приділяється формуванню у слухачів професійних цінностей та переконань; ознайомлення з основами педагогіки й педагогічної майстерності; залученню учнів до дослідно-експериментальної роботи з проблем педагогіки; виробленню у школярів первинних навичок педагогічної діяльності.

Метою курсу «Вступ до спеціальності» є формування в учнів стійкої професійної спрямованості; ознайомлення з основами майбутньої спеціальності; формування усвідомленого ставлення школярів до необхідності професійного саморозвитку та самовдосконалення; ознайомлення із шляхами й напрямами розвитку особистісних якостей учителя.

Результати вхідного (І курс) та вихідного (ІІІ курс) анкетування слухачів Університету майбутнього вчителя в основному підтверджують правильність побудови структури навчальних планів і програм курсів та наповнення їх змістом, а також дозволяють відстежити зміни щодо усвідомленого вибору учнями майбутньої професії, їхнього особистісного росту.

Так, 87% слухачів – випускників 2009-2010 навчального року, у вихідному анкетуванні зазначили, що за час навчання в університеті підтвердилися їхні сподівання щодо обраної професії. Отже, можемо стверджувати, що зросла мотиваційна готовність учнів, трансформувавшись у свідомий вибір професії. 45% школярів переконані, що повною мірою використають набутий в університеті досвід у майбутній педагогічній діяльності.

Вхідне та вихідне анкетування, а також психолого-педагогічне діагностування слухачів університету дають можливість урахувати пропозиції та побажання учнів щодо вдосконалення змісту навчальних програм, добору форм проведення занять.

Теоретичні і практичні заняття із слухачами Університету майбутнього вчителя проводяться як на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, районних, міських університетів, так і вже названих нами вищих навчальних закладів, де учні прагнуть у подальшому продовжити освіту. Щорічно слухачі Університету майбутнього вчителя беруть участь у Днях відкритих дверей цих педагогічних вузів.

Питанню добору й підготовки тих, хто навчатиме майбутніх учителів, приділяється особлива увага. Це кращі з кращих – вчителі-майстри, які використовують сучасні технології навчання і виховання дітей, особистим прикладом доводять високість праці освітянина, як говориться, «педагоги від Бога», методисти найвищого рівня, справжні професіонали своєї справи. Саме таким спеціалістам довірено підготовку сьогодні ще учнів, а завтра майбутніх колег.

Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів створено систему науково-методичної роботи з освітянами, спрямовану на організацію, координацію, контроль та узагальнення діяльності вчителів, які працюють з педагогічно обдарованими дітьми; здійснюється безперервне підвищення професійного рівня педагогічних працівників – керівників і викладачів районних, міських університетів майбутнього вчителя.

Навчання з ними проводиться у різних формах:

-                             установчі інструктивно-методичні наради на початку року з питань організації та змісту діяльності районних, міських університетів;

-                             науково-практичні семінари за участю провідних науковців країни (зокрема: «Методи психолого-педагогічної діагностики професійної спрямованості та педагогічної обдарованості старшокласників»; «Формування педагогічних здібностей і готовності до педагогічної діяльності слухачів районних, міських університетів майбутнього вчителя»; «Профорієнтація та професійне самовизначення старшокласників»; «Реалії і перспективи допрофесійної підготовки майбутнього вчителя»);

-                             семінари-практикуми на базі відділів освіти районних державних адміністрацій, міських рад, управлінь освіти, управлінь освіти і науки міських рад Київщини «Регіональні аспекти діяльності районних, міських університетів майбутнього вчителя», на яких працівники методичних служб регіонів області, керівники та викладачі районних, міських університетів не тільки діляться досвідом щодо особливостей функціонування Університету майбутнього вчителя, а й обговорюють спільні проблеми щодо навчання педагогічно обдарованих дітей та відшуковують способи їх вирішення;

-                             консультації та ін.

Передбачено також проведення проблемно-тематичних курсів для цієї категорії педагогічних працівників «Організація та зміст роботи з педагогічно обдарованими дітьми», навчально-тематичний план яких розраховано на         96 годин (з них 72 години аудиторні, 24 години – самостійна робота).

По закінченню навчання слухачі курсів захищають авторські проекти, що стають справжнім надбанням для їхніх колег. Кращі з них публікуються у щорічному навчально-методичному посібнику «Університет майбутнього вчителя», в якому висвітлюються результати роботи університету, а також матеріали лекцій, тренінгів, практичних занять керівників і викладачів районних, міських університетів, викладачів обласного інституту, наукових співробітників вищих педагогічних навчальних закладів та наукових установ. Посібник користується великим попитом серед освітян Київщини, а роботи практиків викликають особливий інтерес. Зокрема: «Основні вимоги до особистості вчителя» (автор Семененко О.С., викладач Макарівського районного університету майбутнього вчителя); «Розвиток навичок спілкування» (автор Коваленко М.А., викладач Таращанського районного університету майбутнього вчителя); «Образ учителя в українській літературі»           (автор Іващенко В.М., викладач Яготинського районного університету майбутнього вчителя); «Образ учителя в мистецтві» (автори Величко Л.І., викладач і Шепель О.М.,  керівник Києво-Святошинського районного університету майбутнього вчителя); «Форми організації інтерактивного навчання» (автор Кутова А.О., керівник Баришівського районного університету майбутнього вчителя); «Все залежить від тебе». Психологічне здоров’я – запорука успіху» (автор Піша О.В., викладач Володарського районного університету майбутнього вчителя) та ін.

До навчання керівників і викладачів районних, міських університетів, учнів Університету майбутнього вчителя, крім співробітників Київського обласного інституту післядипломної освіти, залучаються науковці й викладачі вищих навчальних закладів України. У статті вже згадувались деякі з цих установ, проте то не повний перелік. До нього слід додати Інститут обдарованої дитини, Інститут проблем виховання НАПН України, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський університет імені Бориса Грінченка, механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ін.

 

Опікуються діяльністю районних, міських університетів майбутнього вчителя і районні державні адміністрації та міські ради, що безумовно, зацікавлені у формуванні кадрової політики в регіоні. Відділи, управління освіти районних державних адміністрацій, міських рад тримають на особливому контролі питання, пов’язані з роботою університетів. За їхніми наказами призначаються керівники й викладачі університетів, затверджується розклад занять, визначаються місця їх проведення і, звичайно ж, вирішуються питання надання цільових направлень випускникам університетів для навчання за кошти держбюджету та подальшого їх працевлаштування.

За сім років існування в районних, міських університетах майбутнього вчителя навчалося біля 8 тисяч учнів Київщини. Більше 2 тисяч випускників отримали цільові направлення. Студентів педагогічних вузів, які навчаються за кошти держбюджету понад тисяча, з них 85% - вихідці із сільських регіонів.

Маємо перші ластівки – 114 вихованців Університету майбутнього вчителя – випускники 2003-2004, 2004-2005 навчальних років, у 2009 році закінчили вищі педагогічні навчальні заклади і вже працюють у школах області (інші продовжують навчання),  при чому більшість з них не тільки повернулась у рідні райони й міста, а щонайголовніше, в рідні школи; 87% працевлаштовано в закладах освіти сільських регіонів.

Усі вони з вдячністю згадують роки навчання в Університеті майбутнього вчителя, висловлюють своє захоплення й шану викладачам:

«Першою сходинкою моєї педагогічної кар’єри став районний університет майбутнього вчителя. Всі викладачі – професіонали своєї справи, дали нам безцінне: впевненість у правильному виборі професій, можливість пізнати себе, а ще – первинні знання з основ педагогіки, завдяки яким я стала студенткою Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Вдячні тим людям, які доклали зусилля до формування нас як майбутніх педагогів» (Марина Оберемчук, практичний психолог Макарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2).

«Саме районний університет майбутнього вчителя надихнув на творчість, переконав у необхідності й важливості професії вчителя, дав можливість вступити до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди» (Тетяна Лубчук, учитель біології Капустинського навчально-виховного об’єднання Володарського району).

«Після закінчення районного університету майбутнього вчителя у той же рік вступив до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди за цільовим направленням. І тоді вже знав, що на мене чекає місце в рідній Забуянській школі, де працює вчителькою української мови і літератури моя мама. Мав достатню підготовку для навчання у педвузі і був спокійний щодо працевлаштування, впевнений у тому, що потрібен як учитель. Завдячую всім, хто вніс часточку себе у моє виховання і становлення як педагога» (Олександр Сорокін, учитель трудового навчання та основ інформатики Забуянської загальноосвітньої школи І-ІІІ  ступенів Макарівського району).

А Тетяна Сокольчук, учитель початкових класів і основ інформатики також рідної, Козичанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Макарівського району, не тільки щиро дякує викладачам Університету майбутнього вчителя за знання, уміння, допомогу в самовизначенні, а й переконана, що її професія допомагає їй відчути свою необхідність, значущість:

Я щоранку заходжу у клас.

На дитячих обличчях – усміх.

Що я варта, діти, без вас?

Ви – натхнення моє, мій успіх!

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу у клас.

Я – учитель! Я вчити мушу!

Отже, проблему забезпечення навчальних закладів педагогічними кадрами потрібно й можна вирішити. Є різні способи її розв’язання. Одним із них Київська область вважає діяльність Університету майбутнього вчителя.

Сьогодні склад педагогічного загалу Київщини поповнюється. Відбувається поступове врегулювання потреби в педагогічних кадрах районів і міст. Життя вносить свої корективи. У зв’язку з відсутністю потреби в педагогічних кадрах припинили діяльність університети майбутнього вчителя у містах Василькові, Ржищеві, Славутичі, Фастові та Білоцерківському районі. І навпаки, відновив свою роботу університет майбутнього вчителя у Борисполі. Проте це не означає, що в цих регіонах не займаються питанням педагогічно обдарованих дітей, адже існує обласний університет, який пропонує різні форми навчання, в тому числі й дистанційну. Педагогічну практику за такої форми учні проходять у школах, де навчаються.

Нагальною є проблема, що виникла у зв’язку із запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання та змінами у правилах вступу до вищих навчальних закладів. Тому в даний час Головним управлінням освіти і наки Київської обласної державної адміністрації та Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів узгоджуються питання вступу випускників Університету майбутнього вчителя до педагогічних вузів на засадах позаконкурсного прийому.

Будь-які проблеми можна вирішити, якщо дійсно цього хочеш. Головне, не стояти на місці, не чекати готових варіантів розв’язків, а діяти. Університет майбутнього вчителя Київщини – тому підтвердження.

 

Керівники регіональних університетів

майбутнього вчителя:

Корабельська О.П. (Макарівський район),

Остапчук У.В. (Володарський район),

Тимошенко В.Г. (Таращанський район),

Індовська Т.О. (м. Березань),

Пастушенко К.А. (м. Ірпінь)


Открыть | Комментариев 1
Назад | Вперед



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Метки

ОБОЗ.ua